Вишивала, й подумки добра бажала…

Недаремно говорять, що у вишивці, як у пісні чи слові, закладена душа українського народу, скарбниця якого безмежна. Тож кожен, хто прийшов до бібліотеки-філіалу №2 на свято українського рушника «А на тім рушничкові…» приніс із собою сімейний оберіг – вишитий старовинний рушник та розповів свою особливу родинну історію.

Утирачі, стирачі, покутники, кілкові, поминальні, «обиденні», великодні, весільні… Рушники мають різне призначення, тому відрізняються за кольором, орнаментом, стилем вишивки, довжиною. Але всі створювалися з величезною любов’ю та душею, без жодного вузлика, бо в цьому полягає сенс Буття.

Зустріли дорогих гостей, як і належить гостинним українцям, з хлібом-сіллю на вишитому рушникові. Розчулила всіх присутніх легенда про велику материнську любов, яка перетворилася в рушник для своїх синів.

Разом з гостями книгозбірні бібліотекарі пригадали обряди, пов’язані з рушником – від народження, до випроводжання в останню дорогу. Звучали пісні, які, маючи авторів, стали народними – «Пісня про рушник», «Два кольори». Анастасія Іванівна Штуль пригадала старовинну народну пісню про український рушник.

А ще на свято запросили гостю, майстриню-вишивальницю Тамару Олександрівну Юшманову. На виставці родинної творчості «Від традицій – до новацій», представлені вишиті ікони, рушники та сорочки пані Тамари та її доньки Олени й, створені у різних стилях, картини свахи Любові та онучки Анастасії. Розповідь майстрині, як у її сім’ї шанують народні традиції, розвивають та підтримують любов до прекрасного, надихнула багатьох присутніх не тільки милуватися роботами, але й творити самому.

Ікона ангела-охоронця, в яку пані Тамара заклала свою любов та частку материнської енергетики, стала оберегом для сина та допомогла повернутися із зони бойових дій цілим та здоровим.

Вірте, вкладайте душу в те, що робите, і обов’язково у ваше життя прийде любов, злагода та гармонія!

Леся Кравчук.