Українська вишивка цвіте

Минула Покрова, наступали довгі осінні вечори і дівчата та жінки за звичаєм бралися за вишивання.

У центральній бібліотеці відбулася народознавча година «Заполоч блакитну з неба брала» для членів клубу «Вікторія».

Вишивання, як вид мистецтва, прийшло до нас із далекого минулого. Про вишивку згадується в Біблії та «Іліаді» Гомера. Мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося у часи Київської Русі.

Вісім віків живуть легенди про незвичайної краси посаг, яким здивувала Францію донька Ярослава Мудрого.

З покоління в покоління передавали українці своє мистецтво вишивання. І зараз воно в Україні дуже популярне. Вишивають усі: дорослі і діти, чоловіки і жінки. Якби зібрати все багатство української вишивки, то карта України від села до села, від міста до міста простяглася б вишитими дорогами.

Про історію, звичаї та обряди, обереги та символи, пов’язані з українською вишивкою, розповіли ведучі свята Тетяна Кириленко та Валентина Шевчук.

Українська вишита сорочка, український рушник… Про них написано чимало віршів, складено чимало пісень. Для присутніх звучала поезія А.Малишка, В.Симоненка, В.Сома, лунали пісні «Вишиванка», «Мамина сорочка», «Пісня про рушник».

Яскравим доповненням стало відео «Вишивка: код життя», яке закликає до збереження прадавніх традицій, святих оберегів, що живуть у віках, «бо без них українців із нас вже не буде, як і квітів зимою у білих полях».

Членів клубу зацікавила книжково-ілюстративна виставка «Єднаймося на вишитім полотні», де були представлені книги та журнали, ілюстрації вишивок регіонів України та окремих майстринь декоративно-вжиткового мистецтва.

Окрасою свята стала виставка вишивок самих учасників заходу – милих, чарівних жінок. З непідробною цікавістю розглядали вони вишиту сорочку, якій вже сто років, а вишила її бабуся Марії Олійник 1900 р.н. та вишиті самою пані Марією рушники, серветки, хустинки.

Увагу членкинь клубу привернули рушники майстрині Ніни Прозоренко. Один з яких вишитий старовинним орнаментом, якому триста років. Цікава історія ще одного рушника, вишитого жовто-золотавими кольорами.

Зараз – особливий час, час повернення до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, тим життя наше буде радіснішим та духовно багатшим.

Тетяна Ярошенко.