Я там, ще й досі на війні….

Війна… Де б вона не відбувалася – у неї безжальні очі, свій безжальний рахунок. Скільки тих, хто назавжди залишиться болем у серцях нашого народу. Ми маємо знати про страшні події в Алжирі, В’єтнамі, Лаосі, Лівії, Нікарагуа, Угорщині…, і особливо під час безглуздої афганської війни.

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. До дев’ятикласників БЗШ №5 на годину спогадів «Вогненними дорогами чужих країн» завітав письменник, військовий журналіст Анатолій Іванович Гай. Завідувачка філією №10 Ганна Нагорна познайомила юних слухачів з книгами шанованого гостя, серед яких «Крапля нашої крові на чужім знамені», «На тих афганських рубежах», «Хамаль – місяць весняний», «Там за Гіндукушем»…

Коментуючи «афганські» світлини, Анатолій Іванович розповів про життя і побут афганського народу, про людські страждання, про нелюдське життя жінок, про нелегкі випробування, що випали на долю військовослужбовців – молодих хлопців (фактично дітей).

«Війна і смерть – дві сестри, ніби пара / Які крокують разом вже віки..» – серце стискалося від болю, коли слухали про тих, хто пройшов важкими дорогами афганської війни.

Багато хто з воїнів-інтернаціоналістів сьогодні знову на війні, захищає вже рідну, українську землю. Сивочолий ветеран звернувся до молоді з проханням: «Любіть свою землю, свою Україну! Вона в нас одна і саме від нас залежить її майбутнє. Пам’ятайте про події, які не можна забувати».

Ганна Нагорна.