Милосердя і доброта – людства два крила

Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН. Це добре, світле і дуже актуальне свято. Воно привертає увагу до численних проблем літніх людей – людей золотого віку.

 

У сонячний осінній день в читальній залі філії №6 зібрались користувачі книгозбірні на годину доброти «Живи кринице доброти у серці кожної людини», щоб віддати данину шани тим, чиї скроні покрилися сивиною, зігрівши їхні душі добрим теплим словом.

 

Завідувачка філії Надія Гаврилова зауважила, що в житті багато залежить від людей. То лише в казках жива вода лікує і оживляє, а чародії дарують силу і мужність. Немає сьогодні казкової чудодійної сили і мужності. Є людська сила милосердя дарувати хоч краплину добра своїм близьким, а особливо людям похилого віку. Пані Надія читали поезії, співзвучні і порі року за вікном, і тій мудрості, яка приходить з роками, і всьому тому, що ми, називаємо життям... На заході була присутня восьмидесятирічна читачка філії Ніна Степанівна Азанова. Незважаючи на свій поважний вік, жінка не лише читає книги, а й бере активну участь у масових захода. Ось і цього разу вона прочитала вірші Л.Новицької-Козьомко «Сльози осені» та «Старість».

 

Читальну залу, в якій проходив захід, прикрасили роботи майстринь української вишивки. Ніна Побережець, Анастасія Шевченко, Валентина Бадзюх, Надія Розгон представили українські вишиванки, рушники, скатертини, серветки, ікони, вишиті бісером та нитками.

 

Користувачі-діти підготували концертну програму, подарувавши всім безліч позитивних емоцій. Музичні сувеніри лунали від Анастасії Гречки, Варвари і Поліни Середи, Назара Найди та Катерини Мацюк.

 

Присутні мали можливість переглянути розгорнуту книжкову виставку «Милосердя і доброта – людства два крила».

За солодким частуванням, яке підготували бібліотекарі, учасники заходу спілкувались, згадуючи безтурботну молодість.

Кажуть, юність живе лиш майбутнім,

Кажуть, зрілість цінує лиш мить,

Тільки старість живе незабутнім,

Тим, чого не вернуть, не спинить.

Людмила Романюк.