Залишитися в душі дитиною…

110 років тому, в надзвичайно красивій та загадковійкраїні Швеції, народилася письменниця-чарівниця Астрід Ліндгрен. Саме вона є автором незабутніх казкових персонажів, серед яких Малюк і Карлсон, Міо, Пеппі, Еміль тощо. Колись Астрід Ліндгрен сказала: «Я не хочу писати для дорослих. Я хочу писати для таких читачів, які спроможні творити чудеса. А чудеса творять тільки діти, та ще й ті, хто до кінця життя залишається в душі дитиною».

Поринути у дитинство, відчути себе маленькими бешкетниками, мали можливість бібліотекарі філії №10, запросивши на літературну гру «Веселі шибеники Астрід Ліндгрен» учнів 4-В класу БЗШ №5 (кл. керівник Замлинна Ж.Р. ).

Пепіллотта-Віктуаліна-Рольгардина Довгапанчоха розповіла, що вона живе на віллі «Хованка», де в саду ростуть пляшки з лимонадом. Вона полюбляє прибирати по п`ятницях та придумала новий вид спорту – задавати питання один одному. «Найкращий в світі спеціаліст» Карлсон похвалився, що він й у цьому спец, тому відразу ж почав задавати смішні та каверзні запитання.

Пеппі розповіла, що вона розмалювала вдомашпалери, та й запропонувала дітям це зробити (звичайно, не у своєму будинку, а в бібліотеці, на спеціально відведеному для такої «творчості» місті). Також учасники гри склали слово, яке придумала Пеппі – «КУКАРАМБА».

Пам’ятаєте, що робили діти із Бюллербю на Різдво? Насипали в пляшки горошинки і відправлялися до сусідів. Хто вгадував скільки у пляшці – отримував приз. А учасники заходу дізнавалися скільки в посудині горішків та виправляли помилки з «Ресефту» (рецепту) Юнаса для Лотти з Бешкетної вулиці.

Астрід Ліндгрен писала: «Якщо ти спитаєш мене, якою повинна бути дитяча книга, я після довгих роздумів відповім: вона повинна бути хорошою. Запевняю тебе, я довго думала про це, але другої відповіді не находжу». Серце письменниці належало дітям. І якби вона була зараз жива, то обов’язково сказала б: «Хай сміються діти і хай завжди вони будуть щасливі».

Леся Кравчук.