Не забуваймо наставників наших…

…У літо 988-ме вийшов князь Володимир зі священиками на Дніпро і зібралося там люду сила-силенна… Так 988 року Русь стала православною і зажила новим, духовним життям.

Християнство пройшло тернистий шлях і з того часу до сьогодення існують різні перешкоди – події, які були не на користь державі і кожному з нас.

Саме 1030-й річниці хрещення Русі-України та дню вшанування пам’яті князя Володимира були присвячені книжкова виставка «Під захистом Господньої любові» та духовний діалог «Тернистий шлях до Бога» у бібліотеці-філіалі №10.

На зустріч з читачами завітав настоятель храму святого праведного Петра Калнишевського отець Віталій. Зустріч розпочалася з молитви, а потім кожен присутній дуже уважно слухав історію християнства, релігії, яка є втіленням добра; погоджувалися з думками, що «людина є унікальною, бо вона є вільною і має право вибору – вірити чи не вірити в Бога» та «що віруюча людина відрізняється від невіруючої тим, що має опору у вірі, а невіруюча в любий час може згаснути»».

Запитання про різні течії релігії, про відносини між церквами Київського і Московського патріархату, про правила поводження у храмі, про силу молитви… На всі запитання були отримані вичерпні відповіді, а деякі навіть викликали дискусію.

Спілкуючись з отцем Віталієм, всі зійшлися на думці, що життя – це найбільший Божий дар і кожен повинен його цінувати, а віра правильна та, яку залишили предки і ми не повинні забувати наставників наших. Це важливо для кожної людини і на життєвому шляху потрібно творити добро і милосердя.

Ганна Нагорна.