• Медвинські оповідання»: історія, що оживає у слові, пам’яті та долях поколінь

    Медвинські оповідання»: історія, що оживає у слові, пам’яті та долях поколінь Медвинські оповідання»: історія, що оживає у слові, пам’яті та долях поколінь Медвинські оповідання»: історія, що оживає у слові, пам’яті та долях поколінь Медвинські оповідання»: історія, що оживає у слові, пам’яті та долях поколінь Медвинські оповідання»: історія, що оживає у слові, пам’яті та долях поколінь

    У бібліотеці-філії № 6 відбулася презентація літературної збірки, присвяченої Медвинському антибільшовицькому повстанню 1919–1922 років. Зустріч стала нагодою не лише познайомитися з новим виданням, а й доторкнутися до маловідомих сторінок української історії, почути родинні свідчення та замислитися над значенням історичної пам’яті.

    Саме темі збереження національної пам’яті та повернення забутих імен була присвячена презентація збірки короткої прози «Медвинські оповідання».

    До видання увійшли художні твори 30 авторів з різних куточків України, написані в межах Літературного конкурсу імені Івана Дубинця. Усі вони об’єднані спільною темою – історією Медвина та антибільшовицького повстання, що тривало в цьому містечку на Київщині у 1919-1922 роках.

    Кожен автор запропонував власне художнє осмислення минулого. Завдяки цьому збірка стала багатоголосою розповіддю про боротьбу, втрати, незламність людського духу та пам’ять, яку неможливо знищити.

    Важливим поштовхом до створення видання стала документальна праця Івана Дубинця «Горить Медвин», опублікована 1952 року в Нью-Йорку. Історія самої книги заслуговує на окрему увагу. Через два роки після її виходу автор загинув за загадкових обставин. За радянських часів, коли поширення подібних свідчень було небезпечним, подружжя Бражників таємно привезло видання в Україну, зашивши його у підкладку валізи.

    Гостями книгозбірні стали упорядниця збірки, літературознавиця та краєзнавиця Марина Гогуля, а також білоцерківська письменниця Оксана Карпенко, чиї твори увійшли до видання.

    Під час презентації Марина Гогуля розповіла про історію виникнення задуму, організацію літературного конкурсу та кропітку роботу над упорядкуванням збірки.

    Знайомство з книгою не обмежилося розповіддю про її створення. Щоб присутні могли відчути атмосферу творів, упорядниця зачитала уривки з оповідань «Дід Улас» Олександра Міновича, «Гени» Оксани Геращенко, «Лісовими стежками повстанців» Анатолія Графінова та «Таке літо буває раз на все життя» Ірини Капітанової.

    Зворушливою частиною зустрічі стало спілкування з письменницею Оксаною Карпенко, для якої історія Медвинського повстання має особливе, глибоко особисте значення. Її прадід, Захар Миколенко, був родом з Медвина та зазнав репресій за участь у повстанні. Упродовж тривалого часу ця сторінка родинної історії залишалася недостатньо дослідженою. Початком пошуків стала, здавалося б, випадкова подія: одного дня письменниця побачила фотографію свого прадіда в соціальних мережах. Ця знахідка спонукала її розпочати тривалу й непросту роботу з відновлення родинної пам’яті. День за днем, документ за документом, свідчення за свідченням вона намагалася відтворити життєвий шлях предка та обставини подій, які визначили долю його родини. Основою дослідження стали архівні матеріали, родинні перекази, старі фотографії та особисті поїздки до Медвина.

    Згодом зібрані відомості знайшли художнє втілення в оповіданнях «Невідправлені листи» та «Давні фото». У першому з них важливу роль у розвитку сюжету відіграють п’ять листів, через які розкриваються людські переживання та зв’язок між минулим і сучасністю.

    Розповідь Оксани Карпенко стала переконливим свідченням того, що велика історія країни складається з тисяч особистих історій. За кожним архівним записом стоїть конкретна людина, її родина, нездійснені мрії, пережиті випробування та пам’ять, яку нащадки прагнуть повернути.

    Особливої емоційної глибини виступу додало авторське читання уривків з власних творів. Коли письменниця сама озвучує історії, пов’язані з долею її родини, художній текст набуває особливого звучання.

    Важливим доповненням до літературної презентації стала унікальна фотовиставка «Музей у валізі», на якій були представлені світлини та документи з домашнього архіву родини Оксани Карпенко. Ці матеріали дали присутнім змогу побачити реальні свідчення минулого, що лягли в основу творчих пошуків письменниці.

    Старі фотографії, родинні документи та збережені історичні матеріали стали своєрідними провідниками між поколіннями. Вони нагадали, що історична пам’ять живе не лише в державних архівах і музейних експозиціях, а й у звичайних родинних оселях, де іноді десятиліттями зберігаються безцінні свідчення епохи.

    Символічною стала й сама назва виставки. Валіза, яка колись допомогла таємно повернути в Україну книгу «Горить Медвин», тепер постає образом збереженої пам’яті − тієї, що долає кордони, заборони та час.

    Особливої атмосфери заходу додав виступ Оксани Щербань, яка представила присутнім власний вірш «Ми зібрались, щоб минуле згадати». Поезія стала органічним продовженням розмови про історію, пам’ять і відповідальність перед попередніми поколіннями.

    Завершення зустрічі ознаменувалося приємною та важливою подією − поповненням бібліотечного фонду цінними виданнями. Гості подарували бібліотеці примірник збірки «Медвинські оповідання». Крім того, Оксана Карпенко передала до бібліотеки добірку власних творів та історичних книжок. Особливе місце серед подарунків посіло видання Івана Дубинця «Горить Медвин» − праця, яка стала одним із важливих джерел збереження пам’яті про повстання.

    Колектив бібліотеки-філії № 6 та всі учасники зустрічі висловлюють щиру вдячність Марині Гогулі й Оксані Карпенко за змістовну презентацію, цікаве спілкування, збереження історичної пам’яті та щедрі книжкові подарунки.

    Презентація збірки «Медвинські оповідання» стала значно більшою подією, ніж звичайна літературна зустріч. Вона об’єднала історію та сучасність, документальні свідчення й художню уяву, особисту родинну пам’ять і спільний досвід українського народу.

    Особливої ваги такі розповіді набувають нині, коли Україна знову змушена захищати свою незалежність, а збереження історичної правди є невіддільною частиною захисту національної ідентичності. Книги на кшталт «Медвинських оповідань» допомагають повернути забуті імена, відновити перервані зв’язки між поколіннями та побачити за великими історичними подіями долі звичайних людей.

    І доки ми читаємо ці історії, зберігаємо свідчення, називаємо імена та передаємо правду наступним поколінням, доти живе пам’ять про людей, які боролися за вільну Україну.

    Людмила Романюк.




Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 50873 читачів!

Це більш ніж 25% населення всього міста!

Докладніше