Заборонені книги: що і чому забороняли читати в різні часи

Книги бувають такими, що їх бояться. Вони несуть у собі силу правди, яка здатна змінити людину й навіть ціле суспільство. Саме тому влада намагалася приховати певні твори, забороняла їх друкувати, вилучала з бібліотек і навіть знищувала.

У рамках Тижня заборонених книг для клубу «Любисток» у бібліотеці-філії №2 відбулася літературна година «Заборонені книги: що і чому забороняли читати в різні часи».

Бібліотекарка Ірина Тупчій зауважила, що заборонені книги – це твори, які влада намагалася обмежити в публікації та читанні через політичні, соціальні чи моральні причини. Такі книги висвітлювали незручні теми, критикували режим або розкривали правду, яку хотіли приховати.

Детальніше пані Ірина зупинилася на книзі «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву», яка відкриває правду про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі поета-шістдесятника, які досі охоронялися під грифом «Секретно».

Увазі відвідувачів книгозбірні була запропонована книжкова виставка «Ці книги були заборонені, дізнайтеся чому», на якій представлені видання українських письменників – Миколи Хвильового, Юрія Яновського, Олени Теліги, Уласа Самчука, Івана Багряного, Василя Барки, Олеся Гончара, Миколи Куліша. Їх твори забороняли через правду про репресії, свободу слова та національну гідність.

Книги зарубіжних авторів Джорджа Орвелла, Рея Бредбері, Ернеста Хемінгуея, Анни Франк, Гюстава Флобера, Еріх Марії Ремарк – не допускалися до читання через критику тоталітаризму, засудження війни та відверте зображення моральних і соціальних конфліктів.

Ці книги нагадують нам: свобода слова ніколи не давалася легко. За право говорити правду і читати її завжди боролися. І борються досі.

Світлана Могорит.