Краще чаю тільки чай

З нагоди Всесвітнього дня чаю, який щорічно відзначається 15 грудня, у бібліотеці-філії №2 для членів клубу «Любисток» відбулося чайне дефіле «Краще чаю тільки чай».

Бібліотекарка Ірина Тупчій розповіла присутнім, чому саме 15 грудня святкують День чаю, адже дата обрана не випадково, а як нагадування про події двохсотлітньої давнини в Америці, які вивели на новий рівень торгівлю чаєм і привели до американської революції. Це так зване «Бостонське чаювання».

Також пані Ірина зачитала легенди, пов’язані з чаюванням, ознайомила з різними чайними церемоніями, адже кожен народ має своє уявлення про те, як заварювати та пити чай. Найбільш відомими у світі є китайська чайна церемонія та англійська традиція вживання напою, без якого важко уявити наше сьогодення.

До уваги присутніх була представлена виставка-композиція «Книг та чаю багато не буває», на якій розміщені книги, які нині прийнято називати «теплі історії» під чай чи каву. Адже саме за горнятком цих двох популярних напоїв люди збираються посидіти разом, поділитися радощами, новинами, а то й сумними подіями.

Члени клубу мали змогу відгадати загадки про чай та супутні до нього продукти: лимон, цукор, торти, тістечка тощо. За кожну правильну відповідь отримували у винагороду чайний пакетик.

Під час заходу лунали вірші на тему чаю, а членкиня клубу Валентина Філіченко заспівала пісню «Біля річки, біля броду».

Родзинкою свята стала японська чайна церемонія за участю Тетяни Сизоненко, Лідії Сіроткіної, Олени Максимчук, Людмили Литвинової, Людмили Макаренко. Саме вони разом з бібліотекаркою Оленою Буяненко показали, як раніше проходила така церемонія.

Та не лише китайці чи японці мають традиції чаювання. Українці з давніх давен теж пили чай, не китайський, а свій. Членкиня клубу Надія Філіцька розповіла про те, як наші предки заварювали гілочки дерев та кущів для чаю, та використовували такі лікарські рослини, як м’ята, звіробій, чебрець, калину, липу, шипшину та багато інших трав та ягід. Так що наші прадавні традиції лікування чаєм нічим не гірші від світових.

Пані Олена «пригостила» присутніх цікавими фактами про чай, які були надруковані на паперових чашечках.

Окрім цього академісти писали сенкан за темою «Чай» – вільний вірш без рими, який складається з п’яти рядків.

А затим учасники свята взялися в дружньому колі чаювати за горнятком духмяного напою з печивом і смаколиками власної випічки. Адже з гарними людьми та з теплим чаєм на душі стає сонячно та тепло.

Людмила Полях.