Не стерти з пам’яті народу

Починаючи з 1994-го року, 18 травня в Україні відзначається День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу, яка сталася 18-20 травня 1944-го року. У цей травневий день щорічно вся Україна вшановує пам’ять злочину – геноциду.

Фахівчині бібліотеки-філії №1 для дітей провели інформаційну годину «Не стерти з пам’яті народу» для користувачів – шестикласників Білоцерківської гімназії слов’янських мов – початкової школи №1 (класна керівниця Ніна Забуга, бібліотекарка Людмила Шабанова), запросивши сім’ю Зорє Ганієвої – ВПО з Чорнобаївки Херсонської області.

Захід розпочався переглядом відеофільму «Відеоуроки історії. Депортація кримських татар», в якому історик Олександр Алфьоров правдиво розповів про операцію з депортації кримських татар, в результаті якої було виселено понад 200000 осіб і яка мала катастрофічні наслідки для народу в місцях заслання. Промовистою ілюстрацією цього лиха є спогади тих, хто вижив, та нечисленні фотографії, що дбайливо зберігалися депортованими родинами. Зорє Ганієва – кримська татарка. Жінка поділилася спогадами про страждання власної родини, пригадала, що бабусі було 15 років, коли їх вивезли в Узбекистан, а мамі виповнилося 9 років, коли повернулися назад до Криму. Оповіді пані Зорє не залишили байдужими нікого, дітлахи погортали підручники за перший та другий класи кримськотатарською мовою, котрі гостя принесла з собою. Учасники заходу обурилися подіями депортації. Кримським татарам давали від кількох хвилин до півгодини, щоби зібратися, потому вантажівками везли на залізничні станції. Звідти ешелонами, у наглухо зачинених товарних вагонах до місць заслання – до Узбекистану та прилеглих районів Казахстану та Таджикистану. Невеликі групи людей потрапили до Марійської АРСР, на Урал та до Костромської області росії. У дорозі людей годували рідко і погано, померлих ховали біля залізничного полотна, або не ховали взагалі…

Варто зазначити, що й повернення теж було нелегким зі слів її родичів, бо комуністична пропаганда оббріхувала кримських татар, забороняли їм продавати будинки, називаючи головорізами, людьми з рогами і хвостами.

Одягнені в народні однострої доньки Зорє Ганієвої Дінара і Даміра, продекламували вірші написані кримськотатарською мовою в перекладі українською.

Учасники заходу привітали гостей літературною композицією про Крим, висловивши сподівання на звільнення його від рашистської окупації.

І мамі, і донькам, довелося відповідати на безліч дитячих питань про родину, релігію, традиції.

Олена Крищенко провела огляд літератури про Крим, зупинившись детальніше на романі Анастасії Левкової «За перекопом є земля». Вона зауважила, що книги – мовчазні свідки нелюдяності, а цей роман –етнографічний, це свого роду занурення у складний світ людських взаємин між кримськими татарами, українцями та росіянами на півострові, демонстрація того, як політична турбулентність віддзеркалювалась на буденному житті місцевих. Сьогодні півострів став фактично військовим майданчиком, з якого росія обстрілює Україну.

Подякувавши сім’ї Ганієвих за теплу зустріч, користувачі висловили сподівання, що Крим таки буде українським і, дякуючи ЗСУ, Перемога не за горами. Слава Україні! Героям слава!

Олена Крищенко.