Хоробрі лицарі – мужні серця

У березні в Україні відзначають особливу дату − День українського добровольця, день вшанування тих, хто за покликом серця став на захист рідної землі. Напередодні у бібліотеці відбувся урок мужності «Хоробрі лицарі − мужні серця».

На зустріч до читачів − учнів 8-Д класу (класний керівник Наталя Рябушенко) Білоцерківського природничо-математичного ліцею-гімназії №16 завітав доброволець, учасник бойових дій, боєць 11-ї окремої роти спеціального призначення з позивним «Лютий» − Юрій Манжула. Ветеран пережив важке поранення, російський полон і, попри всі випробування, вистояв.

Гість говорив про мужність та героїзм. Пан Юрій наголосив, що не вважає свій вчинок особливим, адже, на його думку, природне покликання кожного справжнього чоловіка − бути захисником своєї країни. Найбільше ветеран розповідав про своїх побратимів, їхню відданість, братерство та підтримку, що проявляються саме в найважчі моменти, коли життя під загрозою.

Юрій Манжула має шість бойових нагород. Особливо дорогими для нього є орден «Хрест Мужності», який він отримав від генерала Валерія Залужного, та медаль «За незламність духу», як нагороду за витримку й силу волі під час відновлення після тяжкого поранення.

Учні слухали розповідь ветерана, затамувавши подих. Він щиро поділився спогадами про важке поранення, перебування в полоні, моральні випробування та нестерпний фізичний біль. Водночас боєць наголошував, що вижив завдяки підтримці побратимів, їхній самопожертві та вірі один в одного.

Звертаючись до школярів, Юрій Манжула говорив про віру в себе, силу духу та патріотизм, який живе в кожному українці. Він підкреслив, що українці − нація нескорених, і обов’язково відстоять свою свободу та незалежність.

Під час зустрічі підлітки активно ставили запитання. Зокрема, їх цікавило, чому боєць обрав позивний «Лютий». Ветеран відповів, що саме лють до ворога, який прийшов на українську землю, спонукала його добровільно стати до боротьби за волю України.

Щира і відверта розповідь бійця глибоко зворушила присутніх. Дівчата не стримували сліз, а слова вдячності, підтримки й теплі обійми стали символом єдності двох поколінь − тих, хто захищає країну, і тих, хто зростає у вільний країні, завдячуючи їхній мужності.

Зустріч ще раз нагадала: герої живуть поруч із нами.

Зоя Чутковська.