Обереги, що не губляться в віках

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що освячені віками. Важливо пронести їх через усе життя, розповісти своїм дітям, адже, без минулого немає майбутнього.

Все починається з тієї хати, де живе дитина, з печі і лави; скрині, в якій повно цікавих речей, про які бабуся та прабабуся можуть цілими вечорами розповідати, то усміхаючись, то крадькома витираючи сльозу.

Для молодших користувачів бібліотекарі філії №6 провели етнографічну годину «Обереги, що не губляться в віках».

Надія Гаврилова познайомила присутніх з оберегами рідного краю, ремеслами, що процвітали на Білоцерківщині.

Учасники заходу дізналися, що таке оберіг і в чому його сила, почули цікаві розповіді про українську вишиванку, намисто, віночок, рушник, хустку, ляльку-мотанку.

Катя Лукіянец та Іринка Бушуєва пригадалиі поділилися своїми, не менш цікавими, історіями про обереги та родинні реліквії.

Діти з великим задоволенням ознайомились з етнографічною книжковою виставкою «Що не край – то звичай». Особливою увагою користувались книги: «Культура і побут населення України», «Українці: Свята. Традиції. Звичаї», «Українська минувшина».

Берегиня, обереги – це давні добрі символи. З їхньою допомогою народ зберіг свою родовідну пам’ять, історію, культуру. От якби кожна родина в Україні дотримувалась народних традицій та мала гарні обереги. Сьогоднішній захід підтвердив: діти гордяться тим, що вони українці і пам’ятають про славні традиції свогонароду, а родинні обереги цінують і бережуть.

Людмила Романюк.