На Івана, на Купала, веселіше в світі стало

Знання рідного краю, його історії і культури духовно збагачує людину, виховує повагу до традицій народу.

На фольклорну мозаїку «На Івана, на Купала, веселіше в світі стало» працівники книгозбірні №6 запросили своїх активних читачів. Надія Гаврилова розповіла присутнім про історію свята,звичаї та символіку купальських атрибутів, традиції його проведення регіонах України, чарівність та загадковість обрядів. Бібліотекар зауважила, що свято Івана Купала має глибоке коріння. Колись наші предки робили опудало Купайла або Марени й водили навколо нього танки. Закохані стрибали через багаття, дівчата плели два вінки, один з яких пускали на воду зі свічками. Учасники заходу продовжили одну із купальських традицій – вчилися плести віночки: великі, гарні, яскраві. Щоб вінок був пишнішим, використовували не лише традиційні квіти: ромашки, маки, чорнобривці, мальви, ромашки, а й польові квіти. Квіти до бібліотеки принесли читачі Ганна Григоренко, Надія Розгон та Ніна Побережець. Малеча із великим захопленням взялася до плетіння віночків. В цьому їм люб’язно допомагали працівники філії та читачі Ніна Побережець іВікторія Пазюк. Кожна учасниця намагалася додати до свого шедевру ромашку – символ здоров’я, добра і ніжності; волошку – уособленням краси, молодості, сили; калину – символом дівочої краси, чистоти; червоний мак – символ щирих, чистих почуттів; чорнобривці, щоб бути чорнобривою і надзвичайно гарною, а всього у вінку має бути 12 символічних рослин.

Напередодні свята у філіалі був проведений незвичайний майстер – клас по виготовленню віночків із штучних квітів, зроблених власноруч. Своїми навичками в техніці виготовлення квітів з фоамірану та гофропаперу ділилися з присутніми Іванка Яблонська та Софійка Марченко. Дівчатка заздалегідь приготували квіти соняшника, волошки та маку, а в бібліотеці зробили собі віночки. Побачивши неймовірну красу, учасники заходу дружно взялися до роботи. За лічені хвилини на столах почали з’являтись квіти, які невдовзі, перемістилися на стрічки, які їм придбали бібліотекарі.

Хочу зазначити: бажання, фантазія і креативність допомогли швидко виготовити купальський атрибут. Своїми роботами діти залишилися задоволені й вирішили йти додому у вінках. Не менш задоволені залишилися і бібліотекарі, бо зуміли вкласти в душі дітвори крихітку любові до українських традицій, допомігши створити купальський вінок.

Свято Івана Купала – найпоетичніший витвір душі українського народу. І допоки ми будемо пам’ятати наші звичаї, допоки й буде жити наша культура, наша історія,наш народ.

Інна Гаврилова.