Вірші – троянди його серця (До 85-річчя утворення Київської області)

Василь Іванович Скрид – давній другпрацівників бібліотеки-філії №9. В своєму рідному селі Таборів, що на Сквирщині, він відома і шанована людина. Цей високий, завжди усміхнений чоловік працює бібліотекарем. А ще Василь Іванович пише гарні вірші та прозу. При нагоді завжди відвідує філіал №9, а нещодавно завітав до з гарною новиною – з-під його пера вийшла п’ята книга «Пора цвітіння соняшників». Вона складається із шести розділів. Перший із них – «Життєдайне джерело рідного краю» промовисто відкриває таємниці натхнення автора, пронизаний безмежною любов’ю до рідної сторони:

Ми із того краю, де сопілка грає,

Тут верба й калина – рідний оберіг.

В нас поля широкі і степи безкраї,

І до болю милий батьківський поріг.

А річки блакитні виграють на сонці,

Материнка поруч з чебрецем цвітуть,

Цілющі джерела, чисті, мов віконце,

Споришеві стежки в білий світ ведуть.

Розділ «Мамо, матіоло моя вечорова» – данина найдорожчій людині для кожного із нас. Тиха синівська любов, легкий спогад із дитинства, який роками гріє душу і невимовний біль втрати. Скільки слів вже сказано про матір, тільки до цього часу так і не виміряно силу її любові, бо вона безмежна, а тому й безмірна:

Згадаю я рідненьку маму –

Свою лебідоньку кохану.

Щемне, просте, миле і щире слово – ось що полонить серце кожного, хто перегортає сторінки книг Василя Скрида. Він йде до кожного, щоб зігріти і вселити оптимізм, щоб доторкнутися і дати можливість почерпнути з криниці творчого піднесення отой незрадливий дух патріотизму, неймовірної любові до рідного села, яке сотні разів оспіване у його поетичних збірках.

Світлана Могорит.