Поезія – вільна душа

У бібліотеці-філії №2 для членів клубу «Любисток» відбулася година поетичного настрою «Поезія – вільна душа» до Всесвітнього дня поезії. Бібліотекарки запросили на захід поетку-краянку Наталію Кузмічову.

Від завідувачки книгозбірні Світлани Линник присутні дізналися, що Наталія Василівна народилася в селі Шкарівка Білоцерківського району Київської області. Згодом життєва дорога привела її до Білої Церкви, де вона проживає й нині та активно займається творчою діяльністю. Перші літературні спроби були ще у шкільні роки, однак серйозно писати авторка почала близько дев’яти років тому.

Поетка любить життя, цінує в людях доброту, чесність, людяність, прямолінійність і щирість. Значне місце у її доробку займає тема природи, адже дитинство, проведене в селі, подарувало їй щоденне відчуття гармонії з навколишнім світом. Наталія Василівна пише акровірші, створює багато поезій для дітей, а також філософські твори. Після 2014 року, а особливо після початку повномасштабного вторгнення, з’явилося більше патріотичних віршів. Сама ж вона говорить про себе так: «Щира українка, патріотка… пишаюся, що народилася в Україні».

Твори Наталії Кузмічової публікуються в літературних журналах «Дніпро» та «Промінь», а також в альманахах серії «Ковток життя». Зокрема, у збірці «Ковток життя: Літо» надруковано одинадцять її віршів. Вона є дипломанткою Інтернет-конкурсу-фестивалю співаної поезії «Біла Церква.UA», де здобула друге місце.

Під час зустрічі поезії читала не лише сама авторка − до читання долучилися й завідувачка бібліотеки Світлана Линник, яка зачитала патріотичні вірші письменниці з останньої збірки «Про що гудуть сирени України», та бібліотекарка Світлана Могорит, яка продекламувала улюблені вірші поетки. Глибоко вразила присутніх поема «Пробач мені, мамо» − лист загиблого воїна до мами у виконанні літераторки.

Теплого настрою заходу додало прослуховування пісень на вірші Наталії Василівни у виконанні композитора Анатолія Талаша. Особливе захоплення у читачів викликав дотепний вірш-байка «Закохався старий кіт».

Також присутні мали можливість переглянути відеопоезії «Моя Україна» та «Моя бабуся», які зворушили глядачів своєю щирістю та теплом родинних спогадів.

Зустріч підтвердила, що поезія здатна об’єднувати серця і дарувати віру в добро.

Олена Буяненко.