Дитинство, обірване війною

У світі, на щастя, ще залишилися країни, яких не торкнулася війна. Але, на жаль, Україна – не серед них. Уже одинадцятий рік триває російсько-українська війна, яка забрала й зруйнувала десятки тисяч дитячих доль. Деякі діти так і не встигли побачити цього світу – їхнє життя обірвалося ще до народження.

4 червня, у День вшанування пам’яті дітей, загиблих унаслідок збройної агресії росії, працівниці бібліотеки-філії №6 відвідали літній табір відпочинку «Holiday», що діє на базі філії Центру позашкільної освіти та професійного самовизначення учнівської молоді «Соняшник».

З вихованцями загонів «ЕМЕМДЕМС» (керівник Анна Фіялко) та «ДИВАКИ» (керівник Алла Удалова) фахівчині книгозбірні провели годину пам’яті «Дитинство, знищене війною».

Під час заходу діти ознайомилися з літературою, що розповідає про важкі сторінки російсько-української війни очима наймолодших її жертв. Серед книг, представлених на виставці-пам’яті «Невинні жертви великої війни», були: «Мої вимушені канікули» Катерини Єгорушкіної – про канікули, спричинені війною; «Діти повітряних тривог» Лариси Денисенко – про жахіття окупації, що перетворили українських дітей на заручників повітряних тривог; «Залізницею додому» Мар’яни Савки – про долю дітей, які вимушені були залишити рідну землю через війну.

Присутні схилили голови в пам’ять про тих дітей, чиє життя передчасно обірвала безжальна рука окупанта. Говорили про біль, що не стихає, про порожнечу, яку неможливо заповнити, та про обов’язок пам’ятати завжди.

Завершився захід творчою майстеркою «Паперові дзвіночки». Діти власноруч вирізали кольорові дзвіночки з паперу та прикрасили ними гілки дерева біля закладу як символ пам’яті та надії на мирне дитинство для всіх українських дітей.

Росія щодня продовжує вчиняти воєнні злочини, у тому числі проти дітей – злочини, які у майбутньому мають стати предметом міжнародного правосуддя. Кожен день війни приносить у родини українців горе, біль і втрати.

Наш обов’язок – захищати дітей, берегти їхнє право на життя, щастя та спокій.

Пам’ять про загиблих маленьких українців – це болючий шрам на серці нації, одна з найболючіших сторінок української історії.

Надія Гаврилова.