Маруся Чурай – голос і душа пісенної України

25 січня у бібліотеці-філії села Вільна Тарасівка відбулася літературна година «Маруся Чурай – голос і душа пісенної України». На захід завітали найактивніші читачки книгозбірні. Літературна година розпочалася з розповіді бібліотекарки, яка ознайомила присутніх з біографією Марусі Чурай.

Маруся Чурай − легендарна українська народна співачка та поетка часів Хмельниччини, яка, ймовірно, жила в Полтаві. Народилася в сім’ї козацького сотника Гордія. Після смерті батька, який у 1648 році був спалений як бунтівник у Варшаві на багатті, залишилася жити з матір’ю в Полтаві. В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іскра Іван Якович, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте, коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу − Ганнусю із заможної полтавської родини. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але яке ненароком випив Гриць.

Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні».

Подальша доля піснярки тлумачиться по-різному. За однією версією, після помилування Маруся сильно страждала, ходила на прощу до Києва, а повернувшись додому, рано померла від надмірних переживань і сухот. За іншою версією, Маруся пішла з дому назавжди й померла у каятті в якомусь монастирі в росії. За народними переказами Маруся Чурай була страчена у 1648 році.

Читачів зацікавила історія Марусі Чурай, адже розповідь стала своєрідною подорожжю в сиву полтавську давнину. Також у книгозбірні була оформлена викладка літератури «Серце співуче: життя і творчість Марусі Чурай».

Учасники заходу дізналися, що Марусі Чурай приписують авторство близько 20 пісень. Серед них найвідоміші: «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Засвистали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні...», «Сидить голуб на березі», «Зелененький барвіночку», «Нагороді верба рясна», «Котилися вози з гори» та ін. Ці пісні досі живуть й користуються великою любов’ю і популярністю.

Раїса Лисак.