Голодомор в Україні: говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди

Щорічно, в четверту суботу листопада, в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору.

З нагоди Дня пам’яті жертв Голодомору 22 листопада фахівчині книгозбірні №3 для широкого загалу користувачів підготували історична година «Голодомор в Україні: говоримо сьогодні, пам’ятаємо завжди».

Присутні, затамувавши подих, слухали розповідь про те, як український народ пережив страшне лихо, коли мільйони людей загинули голодною смертю. Лише за офіційними даними від голоду померло понад 10 мільйонів українців. Щодня йшли з життя близько 25 тисяч людей. У пікові його місяці щохвилини помирало 24 людини. Зникали не лише сім’ї, а й цілі села!

У читальній залі бібліотеки-філії розгорнута книжкова виставка «Не втихне біль Голодомору», на якій зібрані книги та періодичні видання про геноцид українського народу. Бібліотекарки зробили її коментований огляд. Познайомили читачів з матеріалами книг письменників-краян А.Гудими, В.Іванціва, Л.Завіщаної та дайджесту «Голодомор 1932-1933 років на Білоцерківщині», який був підготовлений відділом методичної та бібліографічної роботи Білоцерківської ЦБС ім. П.Красножона. Зачитували уривки з антології «Сльоза пекучої пам’яті. Голодомор 1932-1933 років очима літераторів Київщини». Переглянули відео «Голодний Дух».

Учасники заходу говорили про те, що кожному українцю болить ця дата, трагедія, яка сталася на українській землі,ділилися споминами своїх рідних про жахливі страшні події.

Тему голодомору продовжила завідувачка відділом комплектування та обробки літератури Тетяна Ніконенко, авторка нових неопублікованих оповідань «Наш хліб», «Мої спомини».

Присутніх вразила виставка ілюстративних робіт «Кольором і словом» за книгою лавреата Шевченківської премії В’ячеслава Медвідя «Кров по соломі». Авторка ілюстрацій − Олена Климчук − художниця, членкиня Спілки народних майстрів України у техніці воскової графіки. Представила свої картини сама пані Олена.

Бібліотекарки закликали учасників заходу запалити свічку пам’яті у суботу о 16.00 у День пам’яті жертв Голодомору. Свічка пам’яті має миготіти у вікнах усіх українців… Щоб пам’ятати, та щоб не забути ніколи.

Мільйони людей, які загинули у 1932-1933 роках голодною смертю не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі. Про них пам’ятаємо ми, ті хто вижив, їхні діти та онуки.

Захід завершився зворушливою піснею «Свічка», яка присвячена усім загиблим та хвилиною мовчання, вшановуючи всіх безвинно убієнних.

Наталія Добровольська.