Звучи, наша мово, над світом крилато

27 жовтня Україна святкує важливе і значуще свято − День української писемності та мови. Цей день відзначається щорічно і є символом збереження та просування української мови, культури та ідентичності.

День української писемності та мови − це свято вшанування багатовікової історії української мови, її багатства та унікальності. Воно спрямоване на підтримку та розвиток української мови як неодмінного елементу національної самосвідомості та культурної спадщини України.

В бібліотеці-філії села Вільна Тарасівка відзначили День української писемності та мови літературною годиною «Звучи, наша мово, над світом крилато!»

Бібліотекарка розповіла юним читачам про цікаві факти з історії української мови. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П». Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».

1933 року з правопису була вилучена літера «ґ», а 1990-го – повернена знову.

Перший український «Буквар» видав у 1574 році у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов лише один примірник книги, який було знайдено у 1927 році в Римі. Зараз стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету.

Найбільше перекладів серед українських творів має «Заповіт» Тараса Шевченка. Він перекладений 147 мовами.

Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово «вороги» – «воріженьки».

Народна пісня «Щедрик» заслужено здобула всесвітню популярність. Безліч разів вона звучала у популярних фільмах та серіалах, але далеко не всі знають, що «Carol of the bells» − це англомовна версія нашої різдвяної пісні «Щедрик».

Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер.

Наша рідна українська мова поширена і в країнах Європи. У сучасному суспільстві нею розмовляють близько 45 мільйонів людей, і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.

У книгозбірні оформлена книжкова виставка-порада «Мова – це серце народу!», яка знайомить користувачів з довідковою та навчальною літературою з української мови.

Мова – це ідентифікатор та код нації. Українці століттями виборювали своє законне право говорити та писати рідною мовою, а дехто жертвує досі найдорожчим – життям. Та слід пам’ятати, що боротьба за самоідентичність триває і ворог не полишає зусиль аби применшити та відняти те, що характеризує нас як націю. Тож вивчаймо, плекаймо та бережімо українську мову, адже допоки вона живе – живе і нація.

Раїса Лисак.