Я вірю в силу доброти

Питання безбар’єрності в Україні важливе і актуальне. Безбар’єрність – це забезпечення рівних можливостей для всіх, незалежно від фізичного, інтелектуального, психологічного стану. Важливо створити умови, в яких люди з інвалідністю можуть брати активну участь у суспільному житті, працювати, отримувати освіту та доступ до послуг, які надаються всім громадянам.

28 травня у бібліотеці-філії села Вільна Тарасівка для користувачів книгозбірні відбулася година спілкування «Я вірю в силу доброти». Бібліотекарка Раїса Лисак розповіла присутнім про те, що Україна прийняла законодавчі акти з цього питання. Однак існують проблеми, пов’язані з виконанням цих нормативів і створенням безбар’єрних умов на практиці. Робота над цими питаннями вимагає спільних зусиль уряду, громадських організацій та громадян. В Україні була прийнята «Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору до 2030 року», ініційовані професійні дискусії, запущені рекламні кампанії.

Пані Раїса зазначила, що з початком великої війни проблема безбар’єрності стала актуальною як ніколи, адже тисячі українців отримали травми внаслідок бойових дій, і зараз вчаться життю в незвичній для себе реальності.

Створення безбар’єрного середовища у книгозбірні – важлива задача, оскільки бібліотеки повинні бути доступними для всіх груп населення, включаючи осіб із різними видами обмежень та різними потребами. Наразі наша країна стикається з численними викликами, бібліотеки виконують нові соціальні функції у відповідь на запити суспільства та громад, з’являється все більше прикладів безбар’єрних рішень для бібліотек.

Про цю проблему ми не замислюємось, поки самі не стаємо батьками чи поки в нашому близькому оточенні не з’являються діти. Усі ці сходинки, бордюри та високі пороги – це все бар’єри, які не дозволяють батькам чи опікунам вільно пересуватися з маленькими дітьми. Це також перепони, що ускладнюють пересування людям з інвалідністю, для яких більшість українських міст і сіл є архітектурно недоступними, а також людям старшого віку й іншим представникам маломобільних груп населення.

Є бар’єри ось такі фізичні, просторові. Але є бар’єри економічні та освітні, коли у людини немає можливостей отримати гідну роботу чи доступ до якісної освіти через те, що вона якось відрізняється. Є бар’єри у ставленні до людини через певні ознаки (вік, стать, колір шкіри, мову), коли вона відчуває своє виключення із соціуму і не має можливості реалізувати свої амбіції та громадянські права.

Усі ці бар’єри шкодять не тільки певній групі людей, вони шкодять усьому суспільству. Адже ми втрачаємо величезний потенціал, відмовляючись взаємодіяти з різними людьми, у кожного з яких свій унікальний досвід. Втрачений потенціал – це втрачені можливості для всіх нас. Саме тому безбар’єрне та відкрите суспільство, де кожен відчуває, що до нього ставляться з повагою попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що у нього є рівний доступ до можливостей, має перспективи для розвитку.

Учасники заходу з’ясували, що «безбар’єрність» стосується всіх, адже будь-хто протягом життя може потрапити в ситуацію соціального виключення. Безбар’єрність не про захист прав когось іншого, вона про рівні права для всіх, повноцінне життя кожної людини.

Раїса Лисак.