З піснею до людей

Усе своє життя українці народжувалися і вмирали з піснею. Саме пісня робить людину сильною та нездоланною… На жаль, сьогодні багато молодих людей вже не знають і не співають наших пісень, навіть не підозрюючи, який скарб вони втрачають. Та є і прекрасні виключення. І серце плаче від радості, коли чує як звучить українська пісня, особливо, коли її співають, наші з вами діти та онуки…

Вокальний ансамбль «Барви» БЗШ №5 у складі Анастасії Патай, Анастасії Петровської, Таїсії Холошенко, Дар’ї Рудич, Марини Дяченко, Олени Безпрозванної (музичний керівник Марія Юрковська) частий гість бібліотеки-філіалу №10, та цей травневий день був особливий, – «Барви» завітали до дорослих користувачів книгозбірні з концертом.

Пісні, як розпростерті крила птахів, линули до слухачів, не залишаючи байдужим нікого. Яка ж це краса, коли так задушевно звучали пісні «Тополя» і «Це свято щасливе» (з репертуару гурту «Струни серця»), «Україна – це ти…» (з репертуару Тіни Кароль), «Мова єднання» (з репертуару Наталії Бучинської), попурі українських народних пісень… Трепетно, до сліз, була виконана пісня Наталії Цар «А мати жде», де син «пішов у вічність в сяйві юних літ».

Звідки в дівчаток, ще зовсім дітей, стільки співпереживання, співчуття, дорослості? За кожною виконаною піснею, за кожним словом – і горе, і радість, розчарування і глибока насолода. Це було щось неперевершене! Хотілося слухати і слухати…

У пісні концентрується добро, разом з піснею відроджується пам’ять, зростає надія. Говорять, що пісня, яка іде від душі, від чистого серця, робить людину кращою, світлішою. А коли так співають юні таланти, віриш, що все буде добре.

Тож співайте, дівчатка, самі, співайте з рідними, з друзями. Співайте! Співайте! Співайте!

Ганна Нагорна.