Увага! Нове краєзнавче видання

Вийшло з друку нове чотиритомне видання «Будівельна історія Білої Церкви XI-XXI ст.», авторами якого є працівники інформаційно-краєзнавчого відділу міської ЦБС Олексій Стародуб, Євген Чернецький, Анатолій Бондар та доцент кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін БНАУ Олександр Ярмола. Нове дослідження розкриває майже тисячолітню історію розвитку будівельної справи Білої Церкви.

Перший том містить огляд розвитку забудови Гюргева-Білої Церкви з моменту заснування міста до середини XX століття. За цей час місто було під зверхністю київських князів і місцевих єпископів, а після свого відродження в середині XVI ст. – під орудою воєвод і королівських старост. Наприкінці існування Речі Посполитої терени Білоцерківського староства з його столицею стали приватним володінням великого коронного гетьмана Ф.-К. Браницького та його нащадків, які значно розширили територіальні межі Білої Церкви.

З середини XIX ст. у Білій Церкві розпочалося промислове будівництво, орієнтоване переважно на обробку сільськогосподарських продуктів. Основною вадою цих підприємств було обмеження площею садиб їхніх власників. Водночас зводилися об’єкти державного значення, заклади освіти, приміщення культурно-побутового та культового призначення.

Після перемоги більшовиків місто стало одним з адміністративних центрів Київщині. Окрім соціально-політичних пертурбацій поступово змінювався економічний напрямок розвитку Білої Церкви. Якщо у період від початку 1920-х до середини 1930-х рр. тривало відновлення промислової структури міста та розбудова електричної і водогінної мереж (передумови до появи яких були створені ще напередодні Першої світової війни), то у другій половині 30-х років XX ст. розбудову міста почали вести згідно з генеральним планом реконструкції Білої Церкви.

Цей рух був перерваний німецькою окупацією міста в 1941-1944 рр., підчас якої Біла Церква понесла значні втрати у промисловому і житловому секторах.

Другий том видання присвячено історії розвитку будівельної справи міста у другій половині XX ст. та у першому десятилітті XXI століття. Тут висвітлюється хід повоєнної відбудови Білої Церкви (1944-1950 рр.), організація будівельного процесу та становлення будівельної бази, зокрема, місцевого флагмана цієї галузі – Білоцерківського домобудівельного комбінату.

В окремих розділах розповідається про розробку генеральних планів розбудови міста, хід зведення промислових об'єктів, серед яких чинне місце належить будівництву гумотехнічного комбінату. В інших розділах йдеться про хід житлово-го будівництва, об'єктів соцкультпобуту та прокладання шляхів впродовж другої половини XX століття.

Завершує том оповідь про розвиток будівельної справи в сучасній Україні.

Зміст третього тому фактично має енциклопедично-словниковий характер. Він містить у собі дані про будівельні та архітектурно-проектні організації, які пов'язанні з історією будівельної справи міста, починаючи з середини XX ст., а також біографії деяких керівників цих організацій.

Завершує видання четвертий том, який містить посилання та покажчики.

Ідея цієї книги належить Віктору Яровому. Дослідження будівельної історії Білої Церкви та її публікацію підтримали меценати: Бахчеван П. П., Білоконь М. В., Дрофа А. Г., Кубіков О. М., Липовий А. У., Марченко О. О., Мороз П. М., Москальчук П. М., Найвельт Е. М., Полонський Г. Роман М. П., Ткаленко І. І.,Федоряко С. В., Часновський В. І., Яровий В. П.