Клуб «Фортуна» - 2 акти різних п’єс…

21 березня, в приміщенні Білоцерківської центральної бібліотеки відбулося чергове засідання бібліотечного клубу «Фортуна». До слова сказати остання зустріч дещо вирізнялася від попередніх, у першу чергу тим, що послідовно склалася з двох окремих частин, що, фактично, не перетиналися між собою в жодній смисловій точці.

Почалося, як і належить, з культурно-просвітницької постанови до чергової річниці уславленого українського поета та байкаря Леоніда Глібова. У відповідному «свічково-чорнильницькому» антуражі бібліотекарі ЦБ Любов Велігжаніна та Наталя Біляєва просвітили гостей стосовно головних віх у житті та творчості талановитого чернігівця, презентувавши натхненне виконання поезій, пісень та байок на слова пана Леоніда. Безпосередньо виконали – і вельми майстерно, – юні й талановиті учасники театральної студії «Пролог» під керівництвом Тетяни Яковенко.

Друга частина запланованого вечора розпочалася опісля, коли відзвучали щирі оплески на честь артистичних діточок із вищеназваної студії. Модератором і головним «спічмейкером» наступного акту став знаний білоцерківський діяч Валерій Панько. Якщо коротко, пан Валерій презентував новенький-старий проект під назвою «Університет 3-го віку», що мав би слугувати красивому і достойному життю в такому делікатному і тонкому стані, який почасти називають «мудрим срібним віком людини».

Панько означив чотири пункти, про які волів би поговорити:

1.«Закон братів Капранових», який не дослівно звучить так: «Чим менше бібліотек у регіоні, тим більше прихильників Януковича»;

2. Філософія у книзі Дочинця «Многіє літа…»;

3. Дієва просвіта в області інформаційних сервісів;

4.Персональне задоволення від перебування на пенсії.

Треба сказати, що запропонований формат викликав зацікавлену дискусію серед присутніх, що врешті-решт вилилося у живий та щирий діалог між людьми різних вікових та суспільних прошарків.

Скажу свою думку – було цікаво, пізнавально, неординарно, за що й, вважаю, вкотре варто подякувати незмінній очільниці читацького клубу Ніні Сорокун. За її сприянні теплі засідання «Фортуни» ніколи не бувають сірими.

Олександр Виговський.