Галина Вікторівна Пензарєва-Невінчана

Галина Невінчана народилася 8 жовтня 1957 року в м. Біла Церква у родині колишніх в’язнів ГУЛАГу. У 1965 році пішла до восьмирічної загальноосвітньої школи №2, а десятирічку закінчувала у ЗОШ №7.

Маючи батька інженера-будівельника за фахом і художника за покликанням, змалечку долучилася до малювання і не розлучається з олівцями і пензлями й дотепер. Закінчила музичну школу за класом фортепіано.

Вихованням здебільшого займався дід, який 48 років провчителював. Маленька Галинка вже з п’ятого класу була беззмінним редактором «Комсомольського прожектора», бо гарно малювала. З усіх шкільних предметів понад усе любила малювання, історію та літературу. Як виявилося – не даремно.

Трудовий шлях Галини Вікторівни розпочався 2 вересня 1975 року, за два місяці після випуску у школі. Чого тільки не було в її трудовій біографії: санітарка дитячого відділення пологового будинку, художник-оформлювач, креслярка, технік-конструктор, секретар, кореспондент, редактор, дизайнер…

Письменництво для пані Галини розпочалося з малярства. Після виставки картин її запросили попрацювати над оформленням журналу «Біла Церква: вчора, сьогодні, завтра». Через брак пишучої братії запропонували написати матеріал, а далі пішло-поїхало: тижневик «Юр’ївська земля», газета товариства Червоного Хреста «Місія Добра», часопис «Міська газета», перша книжка «Півень у фристайлі». Дебют в ролі письменника вселив віру у свої сили і змусив взятися за роботу над історичною драмою «Зерна і жорна», присвячений непростій долі її батьків. Ця книга стала перепусткою до Національної спілки письменників України. У 2011 році вийшов друком роман «Амури і конкури». А 2012 року роман «Містечковий бомонд» був відзначений міською літературно-мистецькою премією ім. І. Нечуя-Левицького. Збірка оповідань «Чужі вікна» також вийшла друком у 2012 році. Після тривалої перерви порадувала читачів книга для дітей «Модестова наука, або де чатує небезпека» у 2017 році. Через рік Галина Вікторівна презентувала книгу «Перезавантаження, або у кожного своя доля» (2018 р.).