Анатолій Іванович Гай

Анатолій Іванович Гай – військовий журналіст, письменник, Член Національної спілки письменників України з 1986 р. Член «Золотого фонду» Білої Церкви з 2003 р.

Народився Анатолій Гай 15 жовтня 1952 р. у с. Бірки, на Кіровоградщині. У 1974 р. з відзнакою закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.

Трудову діяльність розпочав літературним працівником багатотиражної газети Житомирського заводу верстатів-автоматів. Працював кореспондентом газети «Радянська Житомирщина», завідуючим корпунктом газети «Київська правда», власним кореспондентом республіканської «Робітничої газети».

Служив у Збройних Силах СРСР на посадах військового кореспондента і редактора військової газети 72-ї гвардійської ордена Червоного прапора мотострілецької дивізії Гончарових «Прапороносців».

Як військовий журналіст побував у багатьох «гарячих точках» планети: В’єтнам, Ангола, Афганістан, Нікарагуа.

3 1989 року – голова правління Білоцерківського ВАТ «Афганець» (об’єднання воїнів-інтернаціоналістів і воїнів запасу). З 1991 р. очолює на громадських засадах Київське обласне творче об’єднання «Культура», яке займається питаннями життєдіяльності обласних відділень творчих спілок та людей творчої праці столичної області.

У 1995 році Анатолій Гай очолив Білоцерківську міську письменницьку організацію. А з 2002 року він – голова Київської обласної та Білоцерківської міськрайонної організацій НСПУ, член правління НСПУ., з 2015 року – заступник голови правління Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури». У 2005-2010 роках призначався керівником Всеукраїнських нарад молодих літераторів у Коктебелі та в Ірпені, був упорядником альманахів творів учасників нарад.

За час бойових дій проти російських загарбників як голова Комісії з військово-патріотичної літератури Національної спілки письменників України кілька разів побував у зоні ООС, збираючи матеріали для книги про подвиг українського солдата. А з квітня 2016 р. по листопад 2017 р. перебував у зоні ООС, де з сином Юрієм редагував та випускав військовий вісник 72-ї механізованої бригади «Знамено перемоги» та «Захисник України» Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. Анатолій Іванович є офіцером Збройних сил України та Генерал-осавулом Українського козацтва.

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня за вагомий внесок у вшанування пам’яті жертв геноциду українського народу, медаллю «Захисник Вітчизни» у 1999 р., чотирнадцятьма орденами і медалями колишнього СРСР та інших держав, Почесними відзнаками НСПУ та Міністерства культури і туризму України, орденом «Козацька слава» ІІ ступеня тощо.

Лауреат літературно-мистецької премії Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України ім. Б.Хмельницького 2012р. та лауреат Міжнародної літературної премії ім. І.Кошелівця 2012р. за книги «Далекі гарнізони», «Іменна гільза», «Вірність гвардійському знамену», Київської обласної літературної премії ім. Г.Косинки 2008р. за збірки оповідань «Розхристане буття», «Там, за Гіндукушем» та впорядкування антології поетів Київщини «Ота стежина в нашім краю», міської літературно-мистецької премії ім. І.Нечуя-Левицького 1995р. за книгу «Чорна рота». За кращі свої книги Анатолій Гай удостоєний міжнародних літературних премій ім. М. Сингаївського (2015) ім. Д.Бакуменка (2018) ім. В.Винниченка (2019), літературно-мистецьких премій Українського фонду культури ім. І.Нечуя-Левицького (2014) та Міністерства оборони України ім. Б. Хмельницького (2011).

Автор художніх та документальних книг для дітей і дорослих – «Зажинки» (1979), «Хамаль – місяць весняний» (1984), «Сім струн райдуги» (1985), «Тиша над полігоном» (1986), «На тих Афганських рубежах» (1991), «Чорна рота» (1995), «Вужик» (1998), «Блаженна Марія» (2002), «Дивізія гвардійського гарту» (2002), «Біла Церква – Афганістан – Вічність» (2004), «Там, за Гіндукушем» (2006, 2009), «Розхристане буття» (2007), «Іменна гільза» (2009, 2011), «Відлуння двох воєн» (2010, 2012), «Далекі гарнізони» та «Вірність гвардійському знамену» (2011), «Крапля нашої крові на чужім знамені» (2014), «Вогненні рубежі «Прапороносців» (2018). Упорядник антологій і альманахів «Зорі над морем» та «Ірпінські світанки» за 2005-2010 рр., «Біла Церква у моєму серці: Антологія творів літераторів, художників і композиторів» (2020).