Іванців Володимир Опанасович

(30.10.1936 - 10.07.2019)

Іванцов Володимир Опанасович (літературне ім’я Іванців, псевдонім Іван Ковзубан) народився 30 жовтня 1936 р. у місті Біла Церква в родині декласованого священика, який зазнав комуністичних репресій.

Батько, Іванцов Опанас Іванович 1897 р.н., за походженням із селян с. Черепівка колишньої Подільської губернії (нині Хмельницької області). Працював на залізниці, потім займався сільським господарством, працював секретарем сільської ради та у сільськогосподарському кооперативі. У кінці 20-х рр. XX століття став псаломщиком. 1929 р. хіротонізований на священика. У 1935 р. змушений переїхати до Білої Церкви, де до війни працював муляром на Військбуді. З 1941р. і до глибокої старості служив у храмах Білоцерківщини.

Мати, Іванцова Ганна Савівна, 1912 р.н., походила з селян с.Малинівці Хмельницької області.

Володимир Іванців з 1944 р. по 1950 р. навчався в Білоцерківській семирічній школі № 12, а з 1950 по 1953 рр. у середній школі №9.

1954-го року став студентом Київського політехнічного інституту, металургійного факультету, за спеціальністю «Інженер-металург з лиття чорних і кольорових металів».

У 1966р. закінчив заочне відділення факультету журналістики Київського державного університету ім. Т.Шевченка, отримавши спеціальність «журналіст».

Увесь трудовий стаж на заводі сільськогосподарського машинобудування (нині ВАТ «Білоцерківмаз») на інженерних, адміністративних посадах, з 1986 до 1996 рр. – редактор багатотиражної газети заводу «Машинобудівник».

Ще з юних літ Володимир Іванців займався громадською та письменницькою діяльністю. У школі був ланковим, членом учкому, редактором шкільної стінгазети.

В КПІ – декілька років членом редколегії та редактором факультетської студентської газети.

Перша публікація вийшла в 1960 р. у міськрайонній газеті «Ленінській шлях».

Початковою школою поетичної майстерності Володимира Іванціва став літературний гурток (згодом літературна студія «Заспів») при міськрайонній газеті «Ленінській шлях» (нині «Замкова гора»), куди він вступив у 1959 р. та керівником якого був останнє десятиліття.

Володимир Опанасович – автор поетичних та сатиричних, публіцистичних та літературно- та краєзнавчих книг: «Русява Рось» (1967), Голокіст (1992), «Вернутися дощем» (1993), «Знаки злодіяки» (1995), «Право на ім’я» (2000), «Український терпець: сатира плюс гумор» (2004), «Подолання синдрому Гоголя : есе, літературно-критичні статті» (2006), «Трички-брички» (2006), «Івангеліє від Іванціва» (2007), «У часі руху. В просторі Просвіти : З історії національно-демократичних сил Білоцерківщини» (2010), «Автограф кохання» (2011), «Окраєць часу» (2011), «АБЕцадло кримінальне» (2012), «Відкритим текстом» (2014), «Поглянь на себе у своїй сльозі» (2016).

Перу Володимира Іванціва належать численні переклади з болгарської, російської, чеської, латиської, польської, білоруської мов, що увійшли до україномовних антологій та збірників.

З початком новітнього українського національного відродження Володимир Іванців включився у державотворчі процеси, був одним із ініціатором створення Товариства української мови ім. Т.Шевченка у місті, саме на заводі «Сільмаш» виник перший осередок товариства (27 квітня 1989р.), з 1990 по 1992 рр. – заступник голови Білоцерківської організації Товариства української мови ім. Т.Шевченка (нині міськрайонний осередок ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка), а з 1992р. по листопад 2016р. стає його очільником. Володимир Іванців – шеф-редактор заснованого білоцерківською «Просвітою» в 1994 р. альманаху «Біла Церква», був редактором започаткованих в 1998 р. «Краєзнавчих читань ім. о. Петра Лебединцева, відредагував десятки книг місцевих істориків і краєзнавців.

Член Національної спілки письменників України з 1995 р., лауреат літературно-мистецької премії ім. І. Нечуя-Левицького (1993р.), був відзначений медаллю «Просвіти» «Будівничий України», НСПУ «Почесна відзнака», нагрудними знаками Народного руху України «Срібний тризуб», «Відзнака міського голови» й «За заслуги перед містом», орденами «Хрест родини Мазеп», «За розбудову України».

За вагомий особистий внесок у збереженні і примноження культурних надбань українського народу, висвітлення трагедії Голодомору 1932-1933 рр. Указом Президента України В. Ющенка від 20 листопада 2007 р. був нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня.

В 2009р. став членом «Золотого фонду» Білої Церкви, а у серпні 2016 року Володимиру Опанасовичу присвоєне звання «Почесний громадянин Білої Церкви».

10 липня 2017 року Володимира Опанасовича Іванціва не стало…