Не згасне свічка пам’яті…

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Розміри катастрофи впродовж десятиріч уперто замовчувались. Робилося все, щоб приховати правду, щоб світова громадськість не дізналася про справжні масштаби голодомору і намуштрована пропаганда діяла небезуспішно.

Проте, ми пам’ятаємо, Україна пам’ятає. Ми не зможемо забути ті чорні сторінки нашої історії.

25 листопада в бібліотеці-філії села Вільна Тарасівка для користувачів книгозбірні відбулася година-реквієм «Не згасне свічка пам’яті…», присвячена 90-тим роковинам Голодомору.

Бібліотекарка нагадала присутнімпро те, що цього року українці вшановують пам’ять жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни з Росією. Війни, яка знову супроводжується геноцидними практиками – російський режим уже не приховує мети – знищити українську ідентичність.

Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні.

Непокаране зло завжди повертається,радянська тоталітарна машина знищила не одне покоління українців. Голодом, депортацією, таборами... Нині росія знову чинить геноцид на наших землях, щодня обстрілюючи мирні міста, спалюючи наші врожаї та вбиваючи людей. Але вони не змогли цього зробити тоді, не зможуть і зараз.

Надалі Україна бореться і виборює свою ідентичність і незалежність. Вистоїмо, виборемо свою перемогу і ніколи не забудемо свою історію, не забудемо хто ми є.

Також до цієї сумної дати у бібліотеці оформлена книжкова виставка «Голодомор – невиплакані сльози». Ознайомившись з виданнями представленими на виставці, читачі мали можливість поринути в історію 1932-1933 років та дізнатися, що пережили українці в жахливі часи Голодомору

Наприкінці заходу присутні запалили свічку та вшанували пам’ять усіх загиблих хвилиною мовчання.

Раїса Лисак.