Калита, калита, солодка була, тебе ми наїлися, як сонцем зігрілися!

Аби доторкнутися до минувшини, поринути в атмосферу загадковості найтаємничішого та найцікавішого з усіх календарних свят року − дня Андрія Первозванного, відчути красу та поезію давніх обрядів, в бібліотеці-філії №1 для дітей, традиційно для користувачів, відбулася етнотолока «Андріївські вечорниці», на якій ожила одна із сторінок молодості наших прадідів.

Як добре, що читачі звернулися до минулого, ріднішими їм будуть батьківські пороги.

Під час огляду книжкової виставки «Обереги, що не губляться в віках» діти дізналися про традиції Різдвяного посту, або Пилипівку, коли наші бабусі були ще дівчатами і довгими вечорами збиралися в хаті найавторитетнішої жінки, або вдови, і займалися хатньою роботою, яку приносили з собою. Слухали життєві науки, перебирали для себе досвід. В печі тихо горіла скіпка (смолиста деревина), що давала неяскраве світло. Свічки наші пращурі використовували нечасто: на святкових столах, гостинах, при громовицях. Відтак відбувалися звичайні посиденьки з роботою – вечорниці.

А на Андрія лету фантазії не було меж. От і на бібліотечній етнотолоці не нудьгував ніхто. Веселощі, жарти – так, як і має бути на Андріївських вечорницях панували у стінах книгозбірні!

Дівчата до ворожіння «на долю» віднеслися соромливо-насторожено і, на диво, вдумливо. Це і ворожіння зі свічкою, з люстерком, з гілочкою вишні, пошук у зерні професії та ім’я судженого, «хлопець молодець» показали, що десь глибоко в душі, хоч і жартома, але кожна хоче дізнатися про майбутнє. Бібліотечний кіт Мурзик став головною дійовою особою ворожіння в поїданні «балабушків», які дівчата приготували заздалегідь. Вони йому дуже смакували!

А от гра «Панас хапай нас» показала всю дівчачу «підступність», у бідного парубка аж спітнів лоб від хитрощів дівиць, які так старалися «не попастися»!

Завершилося дійство кусанням Калити. Кожен з учасників намагався відкусити найбільший шмат, демонструючи свою спритність та винахідливість! Все це перемежовувалось піснями, легендами, переказами та веселощами.

Міцний наш рід, жива у ньому пам`ять про минуле. Тож бережімо цю прекрасну, невичерпну скарбницю – у ній розум, кмітливість, гумор, надія. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам`яті!

Олена Крищенко.

• 390
• 2

Поділись з друзями: