На зламанім дереві зоряний знак…

Сьогодні, коли життя таке, що душі черствіють, тільки рідна пісня здатна пробудити радість та тепло у людських серцях. Такими є пісні Володимира Івасюка, які пройшли випробовування часом, і сьогодні, вже без автора, по всьому світу «іскристо грають води у потоках», «від пісні квітнуть у житті троянди білі і рожеві», дівчата шукають десь у лісах чар-зілля…

Пам’яті великого композитора, поета, виконавця Володимира Івасюка була присвячена мистецька година «Життя – як пісня…» у бібліотеці-філіалі №10.

Щемливі мелодії пісень, які дали крила українській естрадній пісні і вже стали народними, викликали сльози в учасників заходу. А була ще розповідь про таке коротке, але натхненне життя митця, про його безмежну любов до народу. Присутні познайомились з книгою «Володимир Івасюк Музичні твори», зауваживши, що почули багато нового. Здивувала всіх інформація про те, що сестра Володимира Івасюка Оксана, для якої він написав «Колискову для Оксанки», відвідувала Білоцерківщину. Підтвердженням цього є фото зі свята пам’яті Миколи Вінграновського «З обійнятих тобою днів…».

Цими березневими днями Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років, і вже 40 років як він відійшов у вічність. Та живе його пісня, а в них живе ВІН. Адже можна зламати, вбити митця, але вбити мистецтво неможливо. Тому «навік ім’я запам’ятайте того, що в творчості згорів».

Ганна Нагорна.