Віктор Олександрович Міняйло

(5.11.1919 – 25.11.2018)

Віктор Олександрович Міняйло – лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка 1996 року за роман «Вічний Іван», лауреат республіканської премії ім. А.Головка (1984р.) та Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. І.С.Нечуя-Левицького (1997р.).

Народився письменник 5 листопада 1919р. в с.Строків Попільнянського району на Житомирщині в родині службовця. Дитинство і шкільні роки пройшли у селі Городище-Пустоварівка Володарського району Київської області.

У 1939 році закінчив Київський залізнично-будівельний технікум і був призваний на строкову службу в армію. Демобілізувався з армії за станом здоров’я.

Після війни працював геодезистом-землевпорядником, економістом, учителем, інженером-землевпорядником, а вночі займався творчою письменницькою роботою. Перші публікації з’явилися 1938 р. в газеті «Сталінське плем’я» та в журналі «Літературний Донбас» у №10; пізніше в 1940р. – в «Київському альманасі».

У 1960р. вийшла книга прози «Перо жар-птиці», у 1963 р. – «Блакитна мрія», 1964р. – повість «Людське ім’я», у 1968 р. – «Дзеркальний короп».

Перша повоєнна книга була перекладена російською мовою. Дилогія «Посланець до живих» (1966, 1973, 1975, 1986) та «Кров мого сина» (1975, 1986) присвячена темі людського обов’язку перед Вітчизною в роки Великої Вітчизняної війни. У 1972 р. вийшла дилогія «Зорі й оселедці» та «На ясні зорі» у 1975 р., у 1983 р. світ побачив роман «Останній рубіж», а у 1985 р. – «По цей бік правди» і, нарешті, «Вічний Іван» – роман, за який автору присуджено Національну премію ім. Тараса Шевченка в 1996 році. Причому, премія присуджена за роман, який був лише опублікований в часописі «Основа», і тільки після присудження премії виданий окремою книгою у 2001 та 2004 роках. Загальний тираж двадцяти трьох видань його книг становить понад мільйон примірників. Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П.Саксаганського ставив виставу «Посланець до живих» за твором В.О.Міняйла. У 2004 році вийшла друком книга «Шпаргалки Езопа», у 2009 книга для дітей «Дивовижні пригоди Баби Яги, Івасика-Телесика та фотографа Диньки».

Змістом творів письменника стало життя українського села за радянської влади. Романістика В.Міняйла розвиває традиції так званої української «химерної прози». Як зазначено в енциклопедичному довіднику «Шевченківські лауреати 1962-2001» творчій манері В.Міняйла притаманні глибинний психологізм, мовна щедрість і розкутість, по-народному мудра іронічність. В.Міняйло наполегливо творить свій епос із життя українського народу в ХХ столітті. Його книги присвячені різним періодам нашої багатостраждальної історії – від самого початку ХХ ст. до сьогодення. В.Міняйло створив величезний романний цикл про українське село.

Зіткнення вічного і минущого – ось колізія роману «Вічний Іван». Віктор Олександрович пропонує поглянути на історію з точки зору народу – з точки зору Вічного Івана, отже, вічності. Криваві деспотії, тоталітарні режими зі всіма їхніми фюрерами і вождями, котрі називають себе вічними, – все це виявляється короткочасним, минущим, тлінним. Вічна – людина, вічний – народ. Ніякий деспот іще не викорчував у людині людське, хоч скільки їх з’явилося на світ Божий за всю нашу довгу історію. Така філософія роману «Вічний Іван». Твір пронизаний пророцтвами. Тут пророчить сільська Піфія Секлетина, більшовицькі ватажки, сам Ісус Христос. Увесь роман прочитується як пророча проповідь: людино, народе, живи у злагоді з собою, природою, людьми, у злагоді з Богом, шануй святині, бо в них карби вічності, й тягнися до високого. Ти, людино, ‑ вічна й жива, гідна вічного життя. В.Міняйлові вдалася любов. Він висловив її у своїй творчості і живе в любові. В своїй творчості «В.Міняйло акумулює різні, часом протилежні стильові течії, синтезуючи їх в унікальний авторський стиль... І класицист, і традиціоналіст, і письменник необарокового спрямування, і модерніст, і постмодерніст, і символіст, і примітивіст, і герметист, і авангардист, і екзистенціаліст, і сюрреаліст, і абсурдист, і майстер чи дослідник химерних гумористичних і т.д. текстів знайдуть собі поживу, читаючи роман «Вічний Іван» (І.Кравченко).

Київським обласним відділенням Національної Спілки письменників України у Білій Церкві започатковані Міняйлівські читання з нагоди 80-річчя письменника-земляка, патріарха нашої літератури. Віктор Олександрович удостоєний звання «Почесний громадянин Білої Церкви» в 1999 році та «Почесний член «Просвіти» ім. Тараса Шевченка», нагороджений медаллю «Будівничий України». В.Міняйло був почесним головою Білоцерківського міського відділення СПУ, пошанований орденами Ярослава Мудрого ІV і V ступенів.

Віктор Олександрович Міняйло відійшов у вічність 25 листопада 2018 року.