• Відданість своїй справі

    Відомий білоцерківський краєзнавець Є.Чернецький на одному із краєзнавчих читань ім. П .Лебединцева сказав: “Треба пам`ятати , що історію нашого міста робили всі білоцерківці, й тому немає ніякої потреби шукати більш чи менш визначні постаті. Вони всі варті нашої уваги!” Від себе хочу сказати, що не тільки ті, що робили, а й ті, що нині творять історію – наші сучасники. Про одну з них – Раїсу Павлівну Григоренко, я й хочу розповісти білоцерківцям.


    Народилася вона у післявоєнний час на Сквирщині, але вже тридцять вісім років живе і трудиться у нашому місті, маючи за плечима 41 рік трудового стажу, з яких 39 років працює бібліотекарем.

    ВОНА пройшла всі сходинки професійного росту: бібліотекар шкільної бібліотеки сільської школи, працюючи у якій, вступила до Київського інституту культури, бібліотекар міської бібліотеки для дітей, старший бібліотекар, завідуюча абонементом, завідуюча філією бібліотеки і з ЗО грудня 1984року - заступник директора міської централізованої бібліотечної системи. Зваживши на такий стаж роботи, годі й говорити про компетентність, досвідченість, майстерність і вміння, яке прийшло за роки копіткої, наполегливої праці, визнання колег і читачів. Бібліотечна справа, улюблена робота стали її життєвою нивою, розрадою у трагічні часи, коли загинув чоловік, а на руках тендітної Раї залишилося дві маленькі донечки, два маминих паросточки, її втіха і надія - Оленка і Наталя. Тільки в роботі знаходила промінчик тепла, який поступово вигоював глибоку рану її серця від страшної трагедії. Тяжко було на одні руки піднімати дітей, заміняючи їм батьківську любов, щоб не відчували себе в чомусь обділеними. Довгі роки тамуючи душевний біль, долаючи матеріальну скруту, проводячи безсонні ночі над ліжечками хворих своїх кровинок, Рая співала їм колискових, українських пісень, читала казки, згадуючи свої роки дитинства, коли читати доводилося крадькома вночі, бо вдень потрібно було сапати буряки на полі, допомагаючи мамі; а вчилася читати ще маленькою, коли пасла гуси. Чи не з тих маминих розповідей і любов до книги у її дітей? А може з того часу ,коли, працюючи у вихідні дні, дуже часто брала дітей на роботу, бо дитячі садочки в неділю не працюють. Тоді у бібліотеці, за своєю спиною в читальному залі майструвала зі стільців нехитрі ліжечка і клала їх спати. Помахом лебединого крила вірності пролетіли вдовині ночі й роки. Такі виросли дітки, перейнявши і професію мамину, і любов до читачів та бібліотечної роботи. Тепер уже гордиться Раїса Павлівна своєю династією: і Олена Андріївна працює завідуючою відділом Центральної бібліотеки для дітей, і молодша донька Наталія теж здобула першу професійну освіту бібліотекаря. Не було меж радості бабусі, коли і внучка Сашенька взяла до рук дитячу книжечку і, не знаючи жодної ще буковки, почала читати.

    З великою вдячністю згадує Раїса Павлівна свою першу наставницю Ганну Яківну Солодко, яка була дуже вимогливим керівником: любила порядок і чистоту, книги потрібно було ставити рівнесенькими рядами і після відвідин кожного читача поправляти, дуже сварила, коли виявляла заставки книг, тобто знаходила книгу не втому місці і не на тій полиці, на якій їй належало бути. Звідти і професійна закалка той внутрішній стержень, який не дозволяє опустити нижче планку вимогливості до себе за будь-яких обставин, і обов`язок перед людьми, які звертаються до тебе.

    Гарним була бібліотекарем Раїса Павлівна, недарма юні читачі, особливо хлопчики із школи №7, часто-прибігали у бібліотеку не тільки обміняти книги, які рекомендувала їм юна бібліотекарка, а й поділитися з нею своїми таємницями, запитати поради. Довіра дітей багато варта. Розсудлива і мудра, знаюча й енергійна, Раїса Павлівна завжди на своєму місці, вміє всьому дати раду і толк. Чого варте одне будівництво та облаштування нового приміщення бібліотеки для дітей на масиві Леваневського. Дбала не тільки про книги, доводилося і на літучки до будівельників бігати, і мулярів добрим словом підхвалювати. А як раділа, коли київські майстри зробили у бібліотеці петриківський розпис Кімнати казок, єдиної в Україні. У неї завжди є чому повчитися, можна розраховувати на її підтримку у добрій справі і гарному починанні, знайти розраду у життєвих негараздах.

    А як гарно вона співає! Ось уже двадцять років співає вона у вокальному ансамблі бібліотечних працівників "Калина". Скільки пісень переспівано, скільки концертів відбулося за цей час, що й не злічити. Незрадлива жіноча душа і душевна українська пісня - то два крила, які підносять Раїсу Павлівну над буденністю, над щоденними клопотами. Ми, її колеги, пишаємося, що поруч з нами працює і живе така звичайна і разом з тим незвичайна жінка, наша Раїса Павлівна Григоренко, натхненник і організатор, ініціатор і безпосередній учасник усіх добрих справ Білоцерківської міської ЦБС.

    Т.БІЛА, зав. відділом методичної та бібліографічної роботи ЦБС.
    Замкова гора .-2007.-7 вересня.-С.7. .



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 50873 читачів!

Це більш ніж 25% населення всього міста!

Докладніше