• Сила друкарського слова на теренах Іспанії

        Хтось, відвідуючи країну, пізнає її цікавлячись співами, літературою, архітектурою, чи пам`ятниками культури. Але я вирішив піти дещо іншим шляхом – відвідати бібліотеки!
         Більшість Національних бібліотек знаходяться у центрі столиць країн, у старовинних будівлях та входять до туристичних маршрутів, а відтак їх можна відвідати у складі екскурсії.
         У кожній країні в різні періоди бібліотеки виконували важливу духовну місію – були дзеркалом і пам`яттю народу, держави, центрами їхньої культури. А це  вивчення і культури, і архітектури, і літератури.
          Коли у 2012 році постало питання  яку країну відвідати, одним з важливих пунктів була наявність в країні бібліотек з цікавою історією. Історія та архітектура якої відрізнялася б від загальних уявлень про бібліотеки.
         Серед великої кількості бібліотек, які мене зацікавили, було декілька варіантів: відвідати бібліотеки Іспанії та її головну бібліотеку – Національну бібліотеку Іспанії, розміри та історія якої мене зацікавила. Мріяв побувати у Німеччині, щоб відвідати місто Магдебург, місце в якому я народився. Там є міська бібліотека, збудована з пивної тари!
          Але за дивним збігом обставин вдалося відвідати бібліотеку Фінляндії та  дві бібліотеки в Іспанії.
          Саме про бібліотеки Іспанії мені і хотілося б зараз розповісти.

                                                                                   
    Національна бібліотека Іспанії

        Національна бібліотека Іспанії знаходиться  у столиці країни – Мадриді, на бульварі Пасео-де-Реколетос (Paseo de Recoletos).
        Іспанська національна бібліотека була заснована у 1712 році королем Пилипом V, як Королівська бібліотека (Biblioteca Real). Проте королівський указ з`явився лише 2 січня 1716 року. Бібліотека мала забезпечити публічний доступ до знань та об`єднати деякі бібліотеки іспанських аристократів. Всі іспанські друкарні були зобов`язані надсилати один примірник кожної публікації до Королівської бібліотеки. Першим виданням бібліотеки була праця Крістобаля Родрігеса, надрукована у 1738 році, що мала назву Bibliotheca Universal de la Polygraphia Española.
        У 1761 році Хуан де Сантандер за дорученням короля Карла III переписав статут бібліотеки. У той же час при бібліотеці була заснована королівська друкарня (Imprenta Real), яка також була підпорядкована завідувачеві бібліотеки.
        З 1836 року бібліотека отримала назву Національної. Відтепер бібліотека підпорядковувалася не королю, а цивільній владі, тобто міністерству внутрішніх справ королівства Іспанії.
        З 1896 року, після тридцятирічного будівництва, було завершено нову споруду бібліотеки – Paseo de Recoletos, де поряд з бібліотекою розташувалися музей та архів.
        16 березня 1896 відбулося офіційне відкриття Національної бібліотеки Іспанії в тій же будівлі, в якій вона і розміщується на даний час. До складу будівлі входила також велика читацька зала на 320 читачів.
        У 1931 році читальний зал був реорганізований та розширений, це було зроблено з метою збільшення кількості читачів, які могли б перебувати у ньому одночасно.
        Цікавим в історії бібліотеки було те, що в той час фонди бібліотек під час громадянської війни знищувалися. Близько 500 000 томів було зібрано Комітетом з Конфіскації (Junta de Incautacion) і збережено у бібліотеці, щоб зберегти витвори мистецтва та книги (у тому числі церковні та приватні колекції) з тих бібліотек.
        З 1957 року офіційно запроваджене право обов`язкового примірника всіх публікацій в Іспанії для Національної бібліотеки.
        У 1986 році, коли головні бібліографічні установи Іспанії – Бібліотека Центральної газети (Hemeroteca Nacional), Іспанський Бібліографічний Інститут (Instituto Bibliografico Hispanico), Архівний центр документальних фільмів (Centro del Tesoro Documental y Bibliográfico) та Центр Документальних та Бібліографічних Скарбів були включені до складу Національної бібліотеки Іспанії (Biblioteca Nacional), бібліотека отримала статус Сховища Культурної Пам`яті Іспанії (Centro Estatal Depositario de la Memoria Espanola). Також до складу Національної бібліотеки Іспанії входить колишній “Музей Книги”. Зараз це “Музей Національної бібліотеки Іспанії”.
        У 1990 році Ніциональная Бібліотека Іспанії стала самостійною юридичною організацією, пов`язаною  з Міністерством культури (Ministerio de Cultura).
        Як розповідав гід, дуже довго визначалися з містом будівництва філії Національної бібліотеки. Серед декількох варіантів було обрано місто Алькала де Енарес. Цьому сприяло декілька причин. Перше –  це  те, що місто знаходиться у 30-ти кілометрах від столиці, друге те, що в цьому місті народився один з найвідоміших класиків іспанської літератури – Мігель де Сервантес Сааведра. З 1991 року там розміщена так звана штаб-квартира Національної бібліотеки Іспанії.
        У фондах Національної бібліотеки зберігаються: 15.000.000 книжок. Загалом 50.000 давніх книжок, опублікованих до 1831 року; 30.000 манускриптів; 3.100 інкунабул (книжок виданих у Європі від початку друку книг до 1501 року); 5.000.000 періодичних та серійних видань; 700.000 гравюр; 45.000 малюнків; 2.000.000 фотографій;  600.000 аудіозаписів; 115.000 відеозаписів.
    До галереї скарбів бібліотеки входять такі видання: Пісня про мого Сіда, національний епос Іспанії, 1207 рік; Зразок Каролінзького мистецтва ілюстрації, Кодекс Ерідануса, 840 рік; Підручник з астрономії, 825 рік; Станси на смерть батька (Coplas por la muerte de su padre) поета Хорхе Манріке, XV ст.; Рукописи Леонардо да Вінчі.
        Але найціннішим надбанням бібліотеки вважається Книга рукописів Лопе де Вега.
        Національна бібліотека Іспанії придбала у приватного власника так званий “Кодекс Даса” – зібрані у суцільну книгу рукописи Лопе де Вега, датовані 1631-1634 роками. “Кодекс Даса” має 532 сторінки, а також паперові закладки із додатковим текстом між деякими з них. Книга містить автографи багатьох робіт Лопе де Веги, а також його неопубліковані твори, які підлягають вивченню фахівців. Крім цього, цінності придбаному “Кодексові Даса” надають чернетки іспанського драматурга, адже до цього було відомо лише про три його чернетки.
        Загалом зміст “Кодексу Даса” був невідомим досить довгий час. Після смерті Лопе де Вега він потрапив до герцога Сеси, шанувальника таланту письменника. Згодом змінив кількох власників, а науковий опис рукописів здійснили лише у 1970 році.
        У 2005 році останній власник “Кодексу Даса” оголосив про свій намір продати книгу рукописів на аукціоні Christie`s у Лондоні, де її оцінили у 850 тисяч євро. Однак іспанським можновладцям вдалося заблокувати продажу, а в грудні 2011 року домовитися з власником та придбати “Кодекс Даса” за 700 тисяч євро.
        Купівлю книги рукописів Лопе де Вега вже називають чи не найбільшою вдачею Національної бібліотеки Іспанії, яку можна порівняти тільки з придбанням рукопису –  “Пісня про мого Сіда” у 60-х роках минулого сторіччя.
        Оригінал “Кодексу Даса” надаватимуть винятково фахівцям та тільки в окремих випадках. Національна бібліотека Іспанії вже пообіцяла зробити його зміст доступним громадськості – перенести на електронні носії  рукописи Лопе де Вега.     
        У 2012 році Національна бібліотека Іспанії святкувала 300-річчя свого заснування. 23 квітня до грошового обігу надійшла нова срібна монета у 10 євро на якій з одного боку розташовано зображення короля Іспанії Карлоса І-го, з іншого боку –  будинок бібліотеки з написом: “III CENTENARIO BIBLIOTECA NACIONAL DE ESPAÑA” (Три століття бібліотеки Іспанії). Монета виготовлена зі срібла вагою у 27 грамів. Кількість відкарбованих монет 10 тисяч.
        Ось так іспанці вшанували “Центр друкарського слова” у своїй країні.

     Бібліотека Кафедрального собору Санта-Марія
     
        
        Вже на протязі двадцяти сторіч книга залишається головним носієм інформації. Якщо ми звернемося до історії, то дізнаємося, що основними користувачами книг були священики. Тому не дивно, що більшість бібліотек досі залишається при монастирях та храмах. Іспанія також не стала виключенням. 
        Кафедральний собор Санта-Марія, або як його ще називають “La Seu”, назва якого перекладається як “єпископство” є одним з найбільших Кафедральних соборів у Південній Європі. Собор почав будуватися з 1231 року на фундаменті старої мечеті. Знаходиться  у адміністративному центрі Іспанії, який має назву Балеарські острови на острові Майорка у місті Пальма-де-Майорка.
        Найвідомішим реставратором собору був Антоніо Гауді. Зі слів гіда Хосе, який вільно розмовляв крім іспанської, англійської та французької мовами, ще й російською, стало відомо, що саме після втручання у реставраційні роботи відомого архітектора Гауді, собор, маючи один з найбільших вітражів та велику кількість вікон, та став “найсвітлішим” собором у Європі. Тому не дивно, що собор і досі має у своєму складі найстарішу та найбільшу бібліотеку на острові, яку взимку 1838-39 рр. часто відвідувала закохана пара – Фредерик Шопен та Жорж Санд…  Мешкали вони в 17 кілометрах від  міста Пальма, де знаходиться собор, у гірському містечку Вальдемоса (Valldemossa). В цьому містечку у Картезіанському монастирі також знаходиться частина бібліотеки Кафедрального собору, в якій зберігається багатотомна енциклопедія острова Майорка та найціннішим є особисті архіви композитора Шопена і письменниці Жорж Санд. 
        Свої враження від острова Жорж Санд відобразила у книзі “Зима на Майорці”. У наш час в селищі Вальлемоса проходить щорічний Інтернаціональний музичний  фестиваль імені Фредерика Шопена.
        Гід Хосе розповів також, що з метою повернення сучасної молоді до етичних, культурних та релігійних цінностей, з монастирів та церков припинили вилучення книг до більш пристосованих будівель. А відтак бібліотека стала відігравати велику роль у цьому процесі. 
        На завершення хочу сказати, що яку б бібліотеку ви не відвідували – національну, з її величезними залами і сучасним обладнанням та великою кількістю відвідувачів, чи невеличку, загублену в якомусь селищі, соборі чи монастирі, з її вузенькими коридорами та затемненими кімнатами, ніколи не можливо буде передати всього, що відчув, та до чого доторкнувся. Це треба побачити на власні очі.

    Олександр Мартиненко,
    бібліограф І категорії
    відділу інформаційно-краєзнавчої роботи.



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 51496 читачів!

Це більш ніж 26% населення всього міста!

Докладніше