• “... І кожне слово в ній іскриться, як перлів сяючих разок” Таїна Братченко

          Лейтмотивом збірки Таїни Краєвської (Братченко), яку ми сьогодні представляємо, є музика і кохання, що відчувається вже у її назві “Самотній скрипаль” та у назвах віршів: “Елегія”, “Осіннє танго”, “Танго осіннього листя”, “Прощальне танго”, “Старовинний романс”, “Забутий мотив”, “Ноктюрн”, “Романс для гітари”, “Фантазія для фортепіано”, “Монолог скрипки”, “Пісня осіннього вітру”, “Мазурка”, “Прелюд”, “Вальс” і розкриває стан душі не тільки вчителя музики, а й жінки, поетки...
          Після прочитання  книги, стало зрозуміло, що збірка наповнена лірикою, мотиви якої перегукуються з творіннями європейських митців, наприклад, Федеріко Гарсія Лорка (вірш “Любов поета”, “Присвята Соледад”, “Смерть поета”), безсмертної “Аве, Марія” з віршем “Молитва до Святої Марії”,образи дивака Дон Кіхота Мігеля Сервантеса та вірша “Смішний ідальго”, відважної Жанни Д`Арк Вольтера та Шиллєра з віршем “Монолог Жанни Д`Арк” та лірикою, яка звучить як благородне і невичерпне джерело народної творчості, краси і ніжності (розділ “Пісня Мавки”).
          Явні і приховані посилання Т.Краєвської на знаки української етнокультури не тільки вказують на обізнаність письменниці з найкращими зразками фольклору, а й на глибоке відчуття і бажання знайти найпрекрасніше, осмислити його і відчути всю глибину, про що свідчать поетичні твори “Дівоча ворожба”, “Місячна царівна”, “Пісня Чураївни”, “Легенда про Чумацький шлях”, “Пісня Мавки”, “Про вітер і тополю”, “Залишусь журавкою...”
           Поруч з мистецьким маніфестом власних культурно-семіотичних орієнтирів авторка прагне виразити себе, експериментуючи із ритмом та розміром, поєднуючи “чисте мистецтво” – музику із словесними образами інтимної лірики, в яких також прагне вплинути (цими ж словесними образами) на різні органи чуттів читача, досягаючи дивної експресії твору. Яскравим прикладом вищевказаного послужить вірш “Якби ти міг...”
    Як жінка, письменниця звертається до кращих зразків сучасної української поезії Ліни Костенко, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Василя Симоненка, Володимира Івасюка. Однак власні поетичні образи авторки апелюють до близького їй чуттєвого досвіду і тому набувають нового оригінального звучання. Насамперед це простежується у віршах “Дід на покосі” та у розділі “Спогад про тебе” (вірші “Сумна сповідь”, “Деревам парку “Олександрія”, “Елегія”, “Чому?”, “У серця в полоні”, “Ваші очі”, “Вирок долі”, “Ніколи...”, “Передчуття”, “Навіщо?” й інші прекрасні зразки інтимної лірики.
           Особливо хвилюючі емоції передає поетка у віршах “Остання любов”, “Не печальте мій спогад словами...”, “Наше кохання”, “Я у почуттях твоїх невинна...”
           21 вірш вміщує розділ збірки “Осіннє танго”. Це один із трьох найбільших розділів книги, яких усього п`ять. Проте, авторська індивідуальність Т.Краєвської якнайкраще розкривається, на мою думку, саме у віршах цього розділу “Морська імпровізація”, “Осіннє танго”, “Вогонь листопаду”, “Пісня осіннього вітру”, “Соняшники”, “Місто в тумані” та білому вірші “Літопис літа”, в якому сила почуттів передається саме через замилування природою. Чи це мисткиня прагне схопити красу мінливої миті, чи згадує найяскравіші картини дитинства, як у вірші “Бабусине мереживо” на фоні прекрасної природи.
           Закінчують збірку вірші розділу “Забутий мотив”, в якому “Зоресяйною казкою марить і співає бентежна душа...” Таїни-Тетяни Краєвської нашої сьогоднішньої іменинниці тому, що її книга – дитя, яке вперше побачило світ тільки кілька днів тому, вже знайшла і свого вдячного читача, а авторка – визнання своєї поетичної майстерності.

    Тетяна Біла, зав. відділу методичної та бібліографічної роботи ЦБС.



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 50873 читачів!

Це більш ніж 25% населення всього міста!

Докладніше