• Пам`яті Галини Калюжної

          Вона була вдячна долі за те, що зробила її поетесою, і ще більш вдячна, що зробила її педагогом. Обидва таланти спалахнули в її життєвому багатті яскраво, пристрасно, динамічно і високо, іскрами впавши в серця людей. Але от багаття згасло занадто рано...
          Про спалахи життя Галини Калюжної, талановитої і неординарної поетеси та педагога (вчителька української мови та літератури), лауреата літературних премій, повели розмову її друзі, колеги по перу, рідні під час зустрічі з шанувальниками поетеси, яка відбулася в міській бібліотеці №10 цими весняними днями. Білоцерківці познайомилися з поетичними доробками Галини Калюжної ще у сімдесятих роках, коли вона щедрою рукою дописувала до газети «Ленінський шлях», а тоді дарувала читачам поезії в «Літературній Україні», в щорічниках « Боян-93, 97», в газеті «Новини Надросся», в різних журналах, зокрема, «Ранок», «Рідна школа», «Борисфен», інших. Брала участь у телевізійних конкурсах «Шлягер-96» і «Шлягер-97». Тоді пісні на слова Галини Калюжної здобули дипломи переможців
          У 1997 році вийшла її збірка поезій «Забута ікона». Це – дивовижна збірка з дивовижно філософськими міркуваннями та непересічним тлумаченням світосприйняття. Кожні рядок чи строфа залишають глибокий слід у читача, зобов`язують замислитися, для чого людина повинна жити на землі? Чи лише споглядати синє небо і топтати зелений спориш, чи, може, розділити чужий біль, зрозуміти чужу душу, і до того ж таки неба додати своїх яскравих фарб...
          Щоб говорити про поезію Галини Калюжної – замало простих слів. А які знайти, щоб сказати, якою ж трепетною ніжністю, ліризмом, криничними глибиною та суттю вібрував кожен вірш поетеси. У неї «осінь стає свахою і струшує до серця пісні», а дощ родиться з болю зламаних гілок, а «вся Земля – один протяжний стогін», і «тоненька скибка серця падає на спориш», і «день за золоту вуздечку зоряну ніч веде», і сказане людям «я вам свою пісню, як душу, віддам»... Хіба забудуться ці слова?
          Тож на вечорі пам`яті Галини Калюжної читалися її поезії, (особливо хвилююче декламувала їх учениця ЗОШ №5 Юлія Ханова), переглядалися фільми з її участю, які демонструвала працівник бібліотеки Олександра Заворотня. Відомий поет і критик, керівник Білоцерківського товариства «Просвіта» Володимир Опанасович Іванців поділився своїми спогадами про поетесу, розповів про її творчий шлях, який почався з відвідань літературної студії «Заспів». Не завжди зоряним був цей шлях, коли – й тернистим. А поряд був коханий і друг – відомий український поет Олег Орач, життя якого так само зарані обірвалося. Коли вони зустрілися, Галина переїхала мешкати до Києва. Ці двоє людей доповнювали одне одного, і, якщо можна так сказати, це були дві зорі в одному магічному колі щастя. До речі сказати, сама  Галина Калюжна вважала Володимира Опанасовича своїм вчителем.
          Спогадами про Галину Калюжну та Олега Орача ділилися поет і композитор, заслужений діяч культури Анатолій Іванович Кульчицький, дочка Олега Орача, що мешкає в Білій Церкві, Оксана Олегівна Комар, вчителька загальноосвітньої школи №20 і найкраща подруга Галини Калюжної Світлана Злобіна, завідувачка бібліотекою №10 Ганна Григорівна Нагорна (вона ж організатор вечора). Наостанок всі учасники цієї зустрічі хвилиною мовчання пом`янули дорогих серцю людей. А зворушені шанувальники поетеси щиро дякували організаторам заходу за запрошення на нього, хоч дехто вперше відкрив для себе імена поетів, але, безумовно, не залишився байдужим до їх творчості. Цей вечір пам`яті, як ствердила Ганна Григорівна, започатковує низку наступних, які будуть проводитися в бібліотеці, вшановуючи тих, кого вже немає поряд з нами, але які залишили для білоцерківців багату творчу спадщину. І вона, як поезії Галини Калюжної та Олега Орача, повинна ставати надбанням молодих, засіватися і корінитися в серцях щедрим добром і любов`ю до всього живого на землі...

    Тетяна Книш.





    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 50873 читачів!

Це більш ніж 25% населення всього міста!

Докладніше