Теплі руки, міцні обійми

Під такою назвою нещодавно в бібліотеці-філії №5 відбулося свято дідусів та бабусь.

Літньої, теплої днини у виставковій залі книгозбірні зібралися бабусі та дідусі, діти та онуки. Було весело, цікаво і зворушливо. Адже як не з’являться сльози на очах старшого покоління, коли любимі онуки читають для них вірші.

Щиро та натхненно Настя, Маргарита та Женя привітали рідних, добрих, ніжних, люблячих бабусь і дідусів з їхнім святом. Було мовлено багато теплих слів, згадали дитинство та складні життєві дороги, бо прожили непросте життя. Вони невтомні трудівники, цікаві казкарі, мудрі хранителі українських звичаїв і обрядів, а ще, найкращі друзі та зберігачі дитячих секретів. Існує думка, що онуків люблять більше, ніж дітей. Так це, чи ні – запитували у поважного зібрання.

Своїм життєвим досвідом щедро ділилися родина пані Таскіри та пана Володимира Максюти. Вони мають п’ятеро дорослих дітей, семеро онуків та одну правнучку. Тож цікавих, веселих і сумних сімейних історій у цієї великої родини достатньо. А ще ця сімейна пара веде дуже активне громадське життя. Пані Таскіра є очільницею клубу Академії пенсіонерів «Гармонія» та їхнього музичного колективу. Пан Володимир у всьому підтримує дружину. Він її надійне плече, її найкращий друг і коханий чоловік. Тож їхній тандем ще й вилився в пісенний сімейний дует «А ми удвох» («Піємо як уміємо»). І потрібно сказати, що це у них дуже добре виходить. Подружжя постійно виступає зі своїми піснями, заробляючи кошти на потреби захисників України. Тож на святі присутні мали змогу насолоджуватися чудовим виконанням ліричних пісень від пані Таскіри та пана Володимира.

Надзвичайно яскраве та колоритне привітання прозвучало в дарунок всім гостям від самодіяльного ансамблю «Золота осінь» Академії пенсіонерів. Цей музичний колектив також не пасе задніх, постійно виступаючи зі своїми запальними піснями перед мешканцями міста та зібравши не одну тисячу гривен для воїнів ЗСУ.

Дуже жваво, активно та весело і дорослі, і малі брали участь у вікторині, грі «Доріжка лагідних слів», відгадували загадки.

Підсумовуючи, можна впевнено стверджувати, що родинне свято вдалося! Воно було на часі, адже дарувало присутнім приємні емоції, враження та спілкування. Саме те, чого в такі важкі часи кожен із нас потребує.

Бабусі й дідусі часто є сполучною ланкою між різними поколіннями, передаючи життєвий досвід, зберігаючи коріння поколінь цілих народів. Вони є скарбницею мудрості та знань, а їхній внесок у справи сім’ї та громади неоціненний. Тому їх треба шанувати і оберігати кожного дня, виявляючи свою любов та повагу.

Світлана Хмільова.