По той бік конкурсу…

Чи потрібно проводити конкурси у бібліотеках. Звичайно «ТАК» – здивується переважна більшість фахівців, адже це пропаганда книги та читання, сприяння розвитку творчого потенціалу читачів, виховання особистості тощо. Але у кожного конкурсу є своє «потойбіччя» і не завжди радісне.

Почну з приємного. 26 травня у бібліотеці-філії №10 відбувся традиційний конкурс виконавців творів Миколи Вінграновського «Маєстат слова». Участь у конкурсі взяли 47 читачів бібліотек Білоцерківської громади, які змагалися у трьох вікових категоріях.

Слід відзначити велику організаційну роботу з підготовки та проведення конкурсу завідувачки книгозбірнею Ганни Нагорної. Завдячуючи спонсорській допомозі, кожен учасник отримав заохочувальний подарунок, а переможці стали володарями дипломів та призів.

Серед молодших школярів – учнів 1-4 класів перемогу здобули:

·І місце – Вікторія Черненко (читачка філії с.Шкарівка);

·ІІ місце – Евеліна Шевченко (читачка філії №9), Ярослав Піщулін (ЦПО «Соняшник»);

·ІІІ місце – Марк та Мар’ян Шумада (ЦПО «Соняшник), Захар Василенко (читач філії №5);

·спеціальний приз журі – Єва Ландар та Марія Коваленко (ЦПО «Соняшник»).

У середній вікові категорії (учні 5-8 класів) перемогли:

·І місце – Дар’я Юрчик (читачка філії №3);

·ІІ місце – Надія Дєєва (читачка філії №1 для дітей);

·ІІІ місце – Євгеній Гришко (ЦПО «Соняшник»), Владислав Мельніченко (читач ЦБ).

Серед старшокласників та студентів переможцями стали:

·І місце – Катерина Лукіянец (читачка філії №8);

·ІІ місце – Марія Рудичева (читачка філії №10);

·ІІІ місце – Анастасія Герасько (ЦПО «Соняшник»).

Далі про те, чому я ненавиджу бути в журі конкурсів.

По-перше, мені байдуже чий це хлопчик чи дівчинка, хто його керівник, якої бібліотеки він читач і так далі. Насамперед, дитина може бути гарно підготована чи ні. «Гарний хлопчик» чи «гарна дівчинка» – не синонім слова «переможець».

Шановні колеги, на мою думку, потрібно проводити відбіркові тури і приводити на міські конкурси дітей, які дійсно є гарними виконавцями, а не першого ліпшого, хто зголосився виступати.

По-друге – потрібно зрозуміти, що формат конкурсу передбачає, що хтось переможе, а хтось – ні. Люди, навчіть дітей гідно програвати. Участь у конкурсі – вже перемога, перемога над своїми страхами, лінощами. «Сьогодні ти трішечки не допрацював, хтось виявився сильнішим, потрібно прикласти ще більше зусиль і ти обов’язково переможеш наступного разу», – мотивуйте своїх вихованців, а не розповідайте всім навкруги про необ’єктивне журі. Навчіться, нарешті, радіти успіхам колег, повірте, воно того варте.

І на останок, заяви на кшталт: «Цей хлопчик приїхав з Донецька і за 3 місяці вивчив українську мову, а ви йому нічого не дали…», враховуючи, що хлопчик – це студент і живе в Україні, м’яко кажучи дивні.

Звичайно, конкурсам бути, але усім нам потрібно добре усвідомити, що усі чвари не йдуть на користь, а ні дітям, а ні справі просвітництва.

Олена Бульда.