«Вишиванка рідна, ну хіба не диво?...»

У невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. Українську вишивку називають «молитвою без слів», а сорочка-вишиванка – це головний оберіг людини. Вона кольоровими нитками вплетена у наші традиції, у наші долі. І хоча сьогодні українську вишиванку можна зустріти всюди (на свята і в будні), але в травні є особливе свято – День вишиванки, яке символізує безмежну любов до своєї матері, до дітей, до всіх, хто любить Україну.

В бібліотеці-філії №10 в цей день було гамірно і святково від різнокольорових вишиванок. На народознавче свято «Хрестик до хрестика – пісня звучить» завітали дорослі користувачі та члени клубу «Чарівна мить» Академії пенсіонерів. Про свої сімейні реліквії розповіли завідувачка бібліотекою Ганна Нагорна та Тетяна Горовець. Легенди, вірші про вишиванку переплітались піснями «Два кольори», «Мамина сорочка», «Вишиванка», «Вишивана доля України», «Ой ти, струмочку…».

Читачам – учням 6-Б та 4-В класів БЗШ №5 бібліотекарі підготували народознавчу годину «Бережи українське – носи вишиванку». Четвертокласник Сергійко Дядюра прийшов до бібліотеки з неповторними роботами своєї мами Юлії – жіночими вишиванками та вишиванками для свого синочка. Справжнім оберегом Сергійко вважає свою улюблену найпершу вишиваночку, яку вишила йому мама. А дівчатка спробували себе у ролі дизайнерів узорів вишиванок.

Вишиванка… «Вона прадавня, вічна й дуже славна./ В культурі й до сьогодні й до сьогодні збереглась./ Ані вікам, ні моді не здолати…/Вона в людському серці і душі / У ній любові, мрій, надій багато / І ти традиції забути не спіши.»

Доки ми пам’ятатимемо своє коріння і шануватимемо свої традиції, до ти нас будуть поважати у світі.

Ганна Нагорна.

• 520
• 0

Поділись з друзями: