Він сміявся і плакав з любові до людини

Остап Вишня… Під цим ім’ям увійшов у літературу незрівнянний сміхотворець Павло Михайлович Губенко, видатний майстер слова і великий громадянин. Читаючи Остапа Вишню, народ усміхався, повнився радістю, печалився, обурювався – багатьох, багатьох струн його душі торкалося вишівське людяне, мудре, гостре, ніжне слово.

З нагоди 130-річчя від дня народження Остапа Вишні 13 листопада в центральній міській бібліотеці відбувся сміхокрос «Ніколи не сміявся без любові» для членів клубу «Водограй».

Завідуюча сектором Тетяна Кириленко розповіла про життя і літературний шлях письменника, наголосивши на тому, що головним джерелом натхненнягумориста була любов до життя, насамперед − свідома любов до людини. Епіграфом його життя були слова: «Треба любити людину більше ніж самого себе». Ця воістину жертовницька любов до народу прозирає крізь усі його твори, примушує замислитись, зробити висновки і йти далі з високо піднятою головою господаря власної землі, власної долі.

Розповідь Тетяни Петрівни доповнили кадри з документального фільму «Розстріляне Відродження. Остап Вишня», які розкривають усю трагедію поневірянь під час заслання.

Провідний бібліотекар Нінель Авраменко презентувала учасникам заходу виставку-портрет «Король української усмішки», на якій були представлені твори письменника і матеріали про цікаві факти життя великого гумориста.

Членкині клубу «Водограй» Анна Добровольська, Валентина Майборода, Ольга Томашевська, Віра Сівцова, Ніна Завадська, Іван Кириченко із задоволенням прочитали усмішки Остапа Вишні «Моя автобіографія», «Відкриття охоти», «Бо той гріх як свято», «Слава, Богу, пронесло», «Як варити і їсти суп з дикої качки».

Родзинкою заходу був виступ ансамблю «Ровесник», який подарував учасникам сміхокросу віночок українських пісень, які любив Остап Вишня.

Тетяна Ярошенко.