Ми йшли в світи на муки і на біди…

9 вересня 1944 року тодішні УРСР і Польський комітет національного визволення уклали угоду про «евакуацію українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з території УРСР до Польщі». Це був початок великої трагедії – насильного переселення українців з їхніх етнічних територій.

До 75-х роковин початку депортації автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках в бібліотеці-філіалі №6 відбулася історична година «Ми йшли в світи на муки і на біди…».

Бібліотекар Світлана Шута розповіла про причини і наслідки масових депортацій українців з земель, де вони жили споконвіку. Пані Світлана детально охарактеризувала одну з етнографічних груп українців – лемків, зауваживши, що назва походить від частки «лем», яку використовують на Лемківщині замість слова «лише».

Учасники заходу переглянули фільм про переселення лемків «Вирвані з коренем», який ознайомив широке коло читачів з традиціями побуту лемків, їхніми звичаями, обрядами, повір’ями, багатим і мелодійним пісенним фольклором, легендами, переказами, ужитково-декоративним мистецтвом.

Присутні ознайомилися з книгою Ярослава Теплого «Українська Атлантида», в якій висвітлена вся історія лемків-русинів. Автор,використовуючи архівні документи, спробував відтворити цілісну картину історії, культури, традицій, звичаїв, обрядів та свят етнічних українців, а також детально описати трагедію цілого народу.

Також присутнім було презентовано книгу про трагічну долю лемків. Внаслідок укладання договору про польсько-радянський кордон українська галузка, звана Лемківщиною, відійшла до Польщі. Зрештою, справа не в кордонах, а в історії України. І вона виразно проглядається за подіями, які відтворені в повісті Марії Остромири. Сюжет повісті адекватний подіям, що мали місце в реальності. Молоді хлопці з Лемківщини вступають до лав УПА. Повстанців об'єднує ідея незалежності, воля до боротьби і жагуче бажання до перемоги. Більшість учасників українського визвольного руху не знали, якою має стати держава, за яку вони борються і навіть гинуть, але хотіли, щоб вона була іншою, ніж тогочасні польські, радянські та німецькі реалії, у яких їм не було місця, тому що вони були українцями.

Розкриваючи тему примусового виселення українців з їх етнічних територій, бібліотекар зазначила: «ми не беремо на себе місію розставляти в драматичній історії українського народу, і лемків у тому числі, крапки над «і». Ми прагнемо, щоб українці знали історію, минуле України якнайповніше, щоб маючи доступ до різних джерел інформації склали власну думку. І роздумуючи над долею рідного краю, його драматичним минулим, не дали нікому зробити з нашої Вітчизни нову розмінну карту, не дали Україну на погамування будь-чиїх політичних амбіцій та імперських зазіхань».

Світлана Шута.