Сторінки Іловайської трагедії

«Мине час. Війна закінчиться і стане історією. Щоб зберегти про неї правду в деталях, літописцям доведеться не тільки вивчити офіційні документи, а й перевірити численні свідчення безпосередніх учасників бойових дій. Відокремити вигадки і маніпуляції від дійсних фактів», – такими словами розпочинається двотомна хроніка Іловайської трагедії «Війна, якої не було» бійця батальйону «Дніпро-1» Романа Зіненка.

П’ять років відділяють нас від тих трагічних і звитяжних серпневих днів. З метою вшанування пам’яті про героїзм і самовідданість українських захисників під Іловайськом, до Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України працівники бібліотеки-філії №6 провели історичний екскурс «Про бої мовою фактів».

Бібліотекарі нагадали присутнім про те, що в 2014 році під Іловайськом сили АТО зазнали найбільших втрат у війні з російськими окупантами. Тоді українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення. 29 серпня бойовики запропонували відкрити для українських військових гуманітарний коридор, по якому вони б могли вийти з «котла». Однак, це була пастка…

Учасники заходу переглянули відеоролик «Іловайський котел: кривавий серпень української трагедії» – один з найтрагічніших епізодів новітньої історії нашої держави.

Затамувавши подих, діти слухали розповідь бібліотекаря Людмили Романюк про книги Романа Зіненка «Війна, якої не було» та «Іловайський щоденник». Автор книг брав участь у боях за Іловайськ і виходив горезвісним «зеленим коридором», бачив усе на власні очі, що описано у книгах. Мета автора розповісти світові про те, що насправді сталося, суспільство має почути правду про Іловайськ. Це не художній твір, це твір, в якому нема вигадок.

Також присутнім було презентовано книгу Є.Положія «Іловайськ», де автор намагається донести правду про трагедію Іловайську. Автор не є учасником тих подій, але свідчення більше 100 очевидців розкривають тему зіткнення цивілізацій: української та російської.

Як набат прозвучав вірш Ганни Верес, який прочитав Віталій Адамчук:

І падає на землю болем дзвін,

За вбитими ридає-плаче він,

За тими, хто життя недолюбив,

Але для України все зробив.

Захід закінчився словами пісні приуроченої Іловайській трагедії та вшануванням пам’яті загиблих хвилиною мовчання.

Час минає, але біль втрати залишається.

Людмила Романюк.

• 975
• 0

Поділись з друзями: