«Байки нашего городка», або Валерій Ременюк знову у Білій Церкві

Приємно, коли відомі, успішні, цікаві письменники мають бажання проводити презентації своїх книг у бібліотеках. Ще приємніше, коли ці письменники – білоцерківці, які живуть за кордоном неньки України.

Ось і 18 червня до бібліотеки-філії №10 вже вдруге завітав Валерій Ременюк, який практично усе своє життя проживає у Росії, але з Україною в серці. Валерій Ременюк – досить відомий бард, поет, пісняр, автор дитячих та дорослих прозових творів. Особисто я прочитала лише кілька його книг, але жодна не залишила мене байдужою. Я погоджуся зі словами письменника та літературного критика Володимира Іванціва, який зазначив, що усім творам пана Валерія притаманна дуже тонка та інтелігентна іронія. Від себе додам, що навіть над смішними та веселими оповіданнями варто подумати.

Цього разу Валерій Ременюк порадував гостей бібліотеки відразу двома книгами: повістю «Золотой лещ» та збіркою оповідань «Байки нашого городка».

Про «Золотой лещ» ми вже говорили під час минулого візиту автора до Білої Церкви. Але для тих, хто ту зустріч пропустив, пан Валерій розповів, що ж то за фантастична історія така і, яка була головна ідея цього твору… Але під час свого монологу заінтригував усіх так, що усі книги, які він привіз із собою швиденько розкупили після закінчення заходу.

Трішки більше уваги дісталося останньому творінню Валерія Аркадійовича – збірці «Байки нашего городка». Голосні читання у виконанні автора надзвичайно сподобалися усім. Ще б пак, усі ми любимо посміятися, а інколи і трішки пофілософствувати. А у цій книзі зібрані оповідання різних жанрів та різної тематики. Ведуча і організатор заходу Ганна Нагорна навіть наважилася по доброму покритикувати одне з оповідань… про бібліотекаря. Чомусь мені здалося, що пана Валерія ця критика порадувала і розвеселила. Своїми враженнями від прочитаного та від творчості пана Валерія поділилася і читачка бібліотеки Ольга Ламкіна.

Сюрпризом для Валерія Ременюка стала присутність на зустрічі письменника Володимира Іванціва, який добре знав ще його батька, а самого винуватця заходу пам’ятає, ще крихітним хлопченям. От про їхнє знайомство, спілкування з батьками-журналістами, яких добре знали у Білій Церкві, про письменницький талант Валерія і розповідав Володимир Опанасович.

Не обійшлося і без музики. Якщо письменник приїжджає на зустріч з гітарою, то це щось значить. Тим паче, якщо він – бард. Тому ми намагалися підспівувати автору, коли виконувалися вже відомі нам пісні, і зачаровано слухали нові. Особисто я не витримала і попрохала заспівати дитячу пісеньку «Ворчалкин-бурчалкин».

Закінчилася зустріч на оптимістичній ноті – вірші «Каренина». Дещо неочікувано, але в цілому – оптимістично…

До автора стоїть черга за книгами, автографами та спільними фото. А я, отримавши задоволення від спілкування і мистецтва, у сутінках йду додому, адже робочий день бібліотеки вже давно скінчився. Проте там усе ще гамірно і людно.

Сподіваюся, що Валерій Ременюк напише ще не одну книгу і обов’язково приїде до рідного міста, щоб познайомити з нею нас – білоцерківських читачів.

Софія Нормировська.