Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій Землі

26 квітня 1986 року принесло багато горя і смутку майже в кожну українську сім’ю. Аварія на Чорнобильській АЕС змінила життя мільйонів людей, назавжди розділив їхні долі на дві половини: життя до катастрофи і після.

До роковин аварії на ЧАЕС в бібліотеці-філії №4 відбулася година роздумів «Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій Землі» для десятикласників БНВК ЗОШ №13. Про участь у ліквідації наслідків катастрофи розповів читач книгозбірні – Анатолій Софронович Медвідь. Коли на Чорнобильській АЕС вибухнув реактор, він одним з перших виїхав на місце трагедії. За звитяжну, самовіддану працю у зоні катастрофи пан Анатолій нагороджений орденами «За мужність» та «За гуманізм і милосердя», нагрудними знаками «За мужність і милосердя» та Відзнакою міського голови. Анатолій Софронович розповів про роботу водіїв у 30-ти кілометровій зоні відчуження. Також учасники зустрічі прослухали вірші Анатолія Софроновича зі збірки «Під чорнобильським крилом», де він писав про ліквідацію аварії та героїзм побратимів-чорнобильців.

Далі розповідь про ті тривожні дні продовжив уродженець смт. Поліське Володимир Леонідович Бех, якому на той час було 10 років. Його батька Леоніда Миколайовича, інспектора пожежної частини №31, за тривогою разом з черговим караулом було викликано в місто Прип’ять на боротьбу з чорнобильським атомом. Протягом трьох діб, не шкодуючи свого здоров’я і життя, пожежники ліквідували наслідки аварії. У перші дні після трагедії містечко Поліське з населенням близько тринадцяти тисяч чоловік тимчасово прийняло кілька тисяч евакуйованих з Прип’яті. Володимир пояснив учням чому ж все-таки АЕС, розташована в місті Прип’ять, називається Чорнобильською, коротко змалював унікальність міста та його інфраструктурні переваги. Присутні також дізналися про види радіоактивних випромінювань та їхню проникаючу здатність. Старшокласники переглянули фото Прип’яті та Поліського до аварії на ЧАЕС та порівняли їх із світлинами останніх років.

Підлітки з цікавістю обговорювали побачене та почуте: життя людей, які попри всі заборони, мешкають у зоні відчуження, унікальну екосистему, яка виникла після катастрофи.

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а Чорнобильська трагедія все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією на мирне і краще життя.

Світлана Линник.