Не летять додому журавлі

26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася катастрофа, рівних якій у світі ще не було. Кожного року, наприкінці квітня, ми вшановуємо пам’ять героїв-чорнобильців, тих, хто ціною свого життя захистив людство від знищення не таким вже й мирним атомом.

Для учнів 5-Б класу БЗШ №6 працівники бібліотеки-філії №9 провели годину скорботи «Не летять додому журавлі». Завідувачка бібліотекою Катерина Волинець розповіла дітям про перші дні після катастрофи, про героїчний подвиг пожежників, про те, що таке радіація і, як вона впливає на організм людини.

На зустріч із восьмикласниками Білоцерківського колегіуму були запрошені ліквідатори-білоцерківці: Будова Лариса Іванівна – полковник міліції у відставці, голова Асоціації ветеранів внутрішніх справ та Бойко Олег Леонідович – полковник внутрішньої служби, начальник пожежної охорони Білоцерківської РВВС. Вони поділилися з читачами бібліотеки своїми спогадами про ті болючі години і дні, коли вони перебували у Чорнобилі. Також продемонстрували відео і фотографії як Чорнобильська зона відчуження виглядає зараз, адже вони разом із іншими ліквідаторами Білої Церкви нещодавно відвідали Прип’ять. Це вже навіть не місто-привид, це – місто-ліс. Уламки вантажівок, покинуті баки з-під пального... Жодної живої душі. На руїнах будинків – цікаві графіті, обабіч розбитих тротуарів з рештками асфальту – роздерті мішки із залишками скловати, розтрощені меблі, бита цегла, дитячі капчики та ляльки... Такою постала сучасна Прип’ять перед очима ліквідаторів. Лариса Іванівна і Олег Леонідович наголосили, щоб така біда більше ніколи не повторилася, потрібно бути господарями на своїй землі, берегти природу і дбайливо використовувати її ресурси.

Чорнобильці-ліквідатори житимуть, допоки будуть розповідати своїм дітям і дітям своїх дітей про пережите, почуте, побачене, вистраждане під час ліквідації наслідків глобальної ядерної катастрофи.

Жанна Харченко.

• 989
• 0

Поділись з друзями: