Верба красна розцвітає, про Великдень сповіщає

Неділя за тиждень перед Великоднем називається «Вербною», «шутковою» або «цвітною». Це свято вважається одним з найбільш шанованих церковних свят. Інша назва цього дня – Вхід Господній в Єрусалим. З давніх-давен українці чекали його з особливим нетерпінням. В цей день святять вербу.

Верба, опоетизована народом разом із калиною і тополею, не випадково заслужила таку шану. Українці здавна садили біля своїх осель дикі дерева і кущі, які не дають плодів, а просто квітнуть і шелестять листочками, просто дарують прохолодну тінь і свіжі запахи, бо впевнені, що всі дерева ростуть людям на користь.

Напередодні Вербної неділі працівники бібліотеки-філії №6 провели народознавчу мандрівку «Верба красна розцвітає, про Великдень сповіщає» з читачами – учнями 6-А класу БЗШ № 21 (класний керівник Тетяна Олексієнко).

Бібліотекар Світлана Шута розповіла дітям біблійну історію, в якій розкривається таємниця освячення верби за тиждень до Великодня. Шестикласники з цікавістю прослухали легенду про плакучу вербу, яку українці шанували із сивої давнини та оспівували в піснях, ознайомилися з чудодійними властивостями верби за народними повір’ями.

Бібліотекар зауважила, що верба оспівана не тільки народом, а й письменниками та поетами, часто зустрічається у ліричних описах української природи в творах І. С. Нечуя-Левицького, Лесі Українки, Василя Симоненка, Тараса Шевченка. Зачитавши уривки з деяких творів, пані Світлана детально зупинилася на оповіданні «Вербова гілка» з книги «Тарасові шляхи» Оксани Іваненко.

Презентуючи книгу Олеся Ільченка «Дерева», один з розділів якої присвячений вербі і називається «Кобзареве дерево», Світлана Шута відмітила, що знаючи про те, як легко приймається верба, люблячи свою рідну землю і її природу, взяв із собою і повіз на заслання великий поет Тарас Шевченко вербову гілку, як символ рідної України. Він посадив цю гілочку у казахській пустелі. З гілки виросло велике дерево, яке люди назвали Кобзареве дерево. А потім ще 200 вербичок виростив поет з її гілочок. І виріс вербовий гай. А щоб поливати його він викопав криницю.

Казахи й досі шанують пам’ять Великого Кобзаря. Вони поливають вербовий гай, а гілочки з його верби насаджують скрізь, де пролягли поетові дороги. Гілочка Шевченкової верби, привезена Андрієм Малишком з Мангишлака і висаджена в садибі М.Рильського, а її пагони нині ростуть у парках Києва, Одеси, Львова. Три року тому, гілочка верби була висаджена і в місті Біла Церква. Цю вербу ботаніки виділили в окрему форму і назвали вербою Тараса. Так переплітаються часи, а долі людей і долі рослин, часом дуже подібні…

Наприкінці зустрічі бібліотекар, за давньою традицією, привітала шестикласників зі святом Вербної неділі, легенько доторкнувшись до дітей вербовими гілочками, примовляючи:

«Не я б’ю – верба б’є,

Будь дужий, як вода,

А багатий, як земля!» .

Посвячена верба має чарівну силу: відганяє від людини зло, негаразди та дає здоров’я. То ж, з Вербною неділею всіх! Бажаємо радості, здоров’я, добробуту, благополуччя та якнайкраще підготуватися до великого світлого свята!

Надія Гаврилова.