Від рідного слова ти сил набирайся, ніколи й ніде ти його не цурайся

Рідна мова – це те найдорожче, що є в житті кожного народу, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку він складає і своє давнє життя і свої сподівання . Мова – це не тільки засіб спілкування, але й основний інструмент, який дозволяє людині дати визначення культурі, історії рідного краю та родоводу, тобто дає можливість самоідентифікувати себе у просторі.

Збереження живої мови є пріоритетним напрямком роботи бібліотеки-філії №1 для дітей. Працівники книгозбірні співпрацють з колективом БСШ №1 з поглибленим вивченням слов’янських мов та Білоцерківською школою мистецтв №1. Мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька й матері.

З нагоди Міжнародного дня рідної мови в бібліотеці відбувся літературний передзвін «Моя мова материнська, квітни в душі й на вустах», на якому вихованці вокального відділу школи мистецтв №1 дарували четвертокласникам БСШ №1 та їхнім батькам, бабусям і дідусям свої вокальні твори українською, італійською, англійською, французькою, іспанською, вірменською та кримсько-татарською мовами.

Приємно, що Катруся Сергієнко та Степан Петрішин-Канішевський є не тільки кращими читачами філії, а ще й обдарованими співаками.

Тамара Саакян, Олександра Федунова, Софія Римар, Катерина Зінченко, Дар’я Савченко (клас викл. Лесі Крижешевської та засл. діяча мист. України Тамари Павленко) заворожили присутніх майстерним вокалом. Гітарист Арсеній Римлянський (викл. Тамара Фелдеші) не лише акомпанував юній співачці Софії Римар, а й виконав інструментальний твір японського композитора «Ностальгія» тим самим довів, що музика – це універсальна мова, яку розуміють усі народи світу.

На завершення свята прозвучала пісня композитора Лесі Горової «Україна – це світло», а щирі оплески глядачів-дітей підтвердили, що соціальні функції мови надзвичайно широкі. Дехто вважає мову лише засобом порозуміння між людьми. Насправді ж цим не вичерпується її значення. У мові нація закодовує всю свою історію, багатовіковий досвід, здобутки культури, духовну самобутність, і якщо так прекрасно співають наші діти, то нам є чим пишатися.

Олена Крищенко.