Високий політ Леоніда Бикова

«Є люди, в яких живе сонячне світло. Природа наділила їх особливим даром: вони поводяться спокійно і просто, а чомусь з ними тепло і світло. Внутрішня інтелігентність, делікатність, чуйність і повага відчувалися в усіх його словах, розповідях, бесідах», – так згадував про Леоніда Бикова, якому мало б виповнитися 12 грудня 90 років, Михайло Ульянов.

А що може бути вищим за слова Івана Миколайчука: «Льоня – це хліб…»?

Про життя і творчість Маестро, людини, яка не фальшивила ні в кадрі, ні поза кадром, йшла мова у бібліотеці-філіалі №10 під час арт-зустрічі «Його душа, як окраєць хліба…».

Користувачі книгозбірні, члени клубу «Чарівна мить», для яких Леонід Биков став символом кінематографа ХХ століття, який своєю титанічною працею завоював любов глядача, пригадували свої перші знайомства і враження від фільмів Леоніда Федоровича, емоції, біль після страшної звістки… Багато говорили і про улюблений фільм «В бій ідуть одні «старики»…»

Та пам’ять жива. Тепло в серця шанувальників приніс перегляд фільму «Зайчик», який став одним з улюблених у кіноглядачів.

Народний Маестро назавжди залишився 50-річним. Пам’ятаємо.

Ганна Нагорна.