Мільйони погаслих свічок…

«А голод стогне на селі.

І стогне він, стогне по всій Україні

Кара Господнева. Тисячами гинуть голоднії люде…»

Ці слова належать великому Тарасу Шевченку. У поемі «Княжна» поет ніби застерігав майбутні покоління, малюючи страшну картину голоду. Але…

Взимку 1931-1932 років голод вже стукав до селянських хат України. І так довгих 22 місяці йшли у могилу найкращі, а українському народу було завдано смертельного удару. Ми повинні це пам’ятати.

На годину пам’яті «Все далі і далі від нас пекло мору вкраїнського народу» до бібліотеки-філії №10 завітали юні читачі – учні 7-А класу БЗШ №5.

Горіла свічка… Розповідь бібліотекаря про страшні сторінки історії підтверджувались відеохронікою «Гіркий цвіт акації», документами виставки «Голодомор 1932-1933 рр. – найбільша трагедія України». Вшановуючи пам’ять всіх безневинно замордованих голодом, звучали поетичні твори М.Луківа «Пам’ять про тридцяті», Н.Купрієнко-Тривайло «Хвилина мовчання», Л.Новаківського «Коли ж прокинемось» у виконанні юних декламаторів. З «Молитвою за убієнних голодом» Катерини Мотрич до присутніх звернулася завідуюча філіалом Ганна Нагорна.

Під звуки пісні «Свіча» танула чорними слізьми свічка…

Ми повинні пам’ятати, яку ціну – жахливу ціну – заплатив наш народ за право жити. І ця свята пам’ять нехай дасть нам силу, волю, мудрість щоб в щирості і любові жити для України.

Альона Сушкевич.