Наші – там…

Осінь… Вечір… Бібліотека… Знову я у бібліотеці-філіалі №10. Прийшла сюди у дещо скептичному настрої, адже сьогодні до книгозбірні завітав гість з Росії – письменник, бард – Валерій Ременюк. Але за п’ять хвилин спілкування увесь мій скептицизм як вітром здуло. По-перше, виявилося, що пан Валерій раніше жив у Білій Церкві та закінчив БЗШ №5 у далекому 1974 році. По-друге, він спілкується гарнющою українською мовою, що не могло не потішити моє патріотичне серце. По-третє, Валерій Ременюк – до мозку кісток наш, український, хоч і пише російською мовою. Але пообіцяв, що у свій наступний візит, порадує усіх українською поезією.

Валерій Ременюк – справді дуже цікава та різнопланова особистість. Він має дві вищих освіти, працював керівником великого заводу, був депутатом районної ради, організовував мітинги, займався альпінізмом та туризмом, зараз, будучи на пенсії, керує гуртком юних альпіністів та регулярно бере участь у музичних фестивалях.

На зустріч завітали абсолютно різні люди: вчителі самого Валерія Ременюка, нинішні вчителі БЗШ №5, старшокласники, читачі бібліотеки, люди, які пам’ятають пана Валерія ще зі школи та білоцерківські літератори. Цікаво було всім без винятку. Ганна Нагорна представила гостя, розповіла трішки про його життя-буття та творчість. Олександра Нагорна та журналістка Наталія Вереснева поділилися своїми враженнями від книги «Золотой лещ», яка повинна була вийти з друку ще сьомого жовтня… але не вийшла, проте це не завадило дівчатам прочитати твір у електронному варіанті. До речі, саме за цей твір Валерій Ременюк отримав Диплом переможця міжнародного конкурсу «Созвездие духовности» у номінації «Малая проза», який залишив у музеї бібліотеки. Поділилися своїми спогадами про Валерія-школяра Ірина Бофталовська та Петро Карвацький...

Я довго сиділа і гіпнотизувала поглядом гітару. Нарешті бард взяв її до рук і почав співати авторські пісні. Вразила глибина текстів, щирість виконання та сміливість пана Валерія. Чому сміливість? Тому що, він не боїться говорити і співати на міжнародних фестивалях про сучасні стосунки України та Росії, про самодурство влади, про майбутнє країни, у якій проживає. Поміж піснями Валерій розповідав про свої книги, представляючи кожну, своє життя, творчість, хобі, сім’ю, читав вірші. Скажу чесно, найбільше мені сподобалися дитячі віршики та пісні, які просто наповнені теплом та любов’ю до дочки та онуків. «Ворчалкин-бурчалкин» – це просто хіт! Хто не чув, гайда шукати на просторах Інтернету!

…Дві години промайнули, як хвилинка. Вже давно була закрита бібліотека, а гості книгозбірні все не відпускали Валерія Ременюка: спілкувалися, ставили питання, цікавилися, коли завітає до Білої Церкви знову. Гість пообіцяв повернутися з «Золотым лещом», коли його нарешті видадуть.

А я із задоволенням завітаю ще і на майбутню зустріч з такою цікавою та непересічною людиною як Валерій Ременюк.

Софія Нормировська.