• Подорожуючи, відкриваємо рідний край Подорожуючи, відкриваємо рідний край Подорожуючи, відкриваємо рідний край Подорожуючи, відкриваємо рідний край Подорожуючи, відкриваємо рідний край

    Доброю традицією стали екскурсійні поїздки працівників міської ЦБС напередодні професійного свята – Всеукраїнського дня бібліотек.
     
    Цей рік не став винятком. Завдяки адміністрації та профспілковому комітету, бібліотекарі знову відправилися у подорож. Усім хотілося побачити ті місця, що надихали двох видатних українських творців, які жили в різні епохи, творили абсолютно по-різному, мали зовсім різні долі, але були об’єднані глибоким народним корінням – Тараса Шевченка і Катерину Білокур.
     
    Яготинщина багата на чисте, прозоре повітря, річки, на щедру землю і талановитих працьовитих людей. Мандрівники доторкнулися до життя української провінції ХІХ століття – від інтригуючих таємниць дворянських садиб до простого сільського побуту мазаних хатинок.
     
    Затишне село Богданівка. Саме тут, у скромному сільському будиночку неподалік Яготина, жила і створювала свої шедевральні роботи всесвітньо відома художниця-самоука Катерина Василівна Білокур.
     
    На подвір’ї гостей зустрічає могутній в’яз, посаджений ще прадідом художниці та велична скульптура Катерини Василівни (робота її небожа Івана Григоровича Білоуса), яка ніби запрошує зайти на обійстя. Піч і стіни музею-садиби вражають петриківським розписом, виконаним ученицею Ганною Самарською. Привертають увагу рушники, вишиті художницею, і картини, від яких не можна відвести погляд: «Майори», «В Богданівці на Загреблі», «Портрет жінки в зеленому корсеті»…
     
    Залюблена у свою роботу директорка музею Ольга Шаповал розповіла гостям про життя талановитої землячки. Не віриться, що все почуте відбувалося саме з майстринею: опір і прокльони рідної матері, нерозуміння односельців, кривда і зневага рідних, самотність… Тяжке життя талановитої української сільської жінки, яка на своїх полотнах оспівує радість життя. Щедрі дари рідної землі: яблука, груші, огірки, буряки у товаристві ромашок, півоній, маку, красолі, жоржин, стають неповторними, адже «цей плід виріс на почві… великої любові до цієї праці» (з листа до Емми Гурович від 11 лютого 1948 року).
     
    Сфотографувавшись на пам’ять та скуштувавши богданівських яблук, бібліотекарі вирушили до Яготина, в садибу Волконських-Рєпніних. На жаль, від палацово-паркового ансамблю, закладеного тут в кінці ХУІІІ століття останнім українським гетьманом Кирилом Розумовським, залишилося тільки два флігелі, але вони непрості. В одному з них розміщується одна з кращих провінційних картинних галерей України, де представлене велике зібрання робіт Катерини Білокур.
     
    В палаці Миколи Волконського-Рєпніна у 1843-1844 роках гостював Тарас Шевченко, у якого, кажуть, була таємно закохана донька господаря Варвара.
     
    Працівники ЦБС мали змогу пройтися стежинами могутнього парку, якими, можливо, ходив і великий Кобзар, помилуватися неповторною красою озера Супій, відчути ту атмосферу, в якій жили наші предки.
     
    Дорога додому є найкращою з усіх доріг та білоцерківські бібліотекарі готові до нових мандрівок, відкриттів і знайомств.
    Ганна Нагорна.



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 50873 читачів!

Це більш ніж 25% населення всього міста!

Докладніше