«Ніколи не вірте, якщо вам скажуть, що жменька небайдужих не в силах змінити світ. Бо досі тільки вони це робили»

Мене звати Ірина Кісельова. Я – волонтер.

Давно вже я так не представлялась. Але сьогодні випала така нагода. Тому що завершила свій, сподіваюсь, останній військово-волонтерський проект.

Маріуполь 9 травня 2014 року – тема, яка не давала спокійно жити. А все, що не дає спокійно жити має бути виправлене))) Що і було зроблено з допомогою друзів, за що їм величезна особиста подяка.

10 травня комікси презентували у Маріуполі. Сьогодні презентація відбулася в нашій центральній бібліотеці. На цьому наша задача як волонтерів завершена і далі справа за працівниками бібліотек донести інформацію до якнайширшого кола читачів.

Подяка всім, хто знайшов час і прийшов!

Як влучно зауважив Vladimir Verovskiy, на презентації в Маріуполі була вся місцева преса, а у нас майже нікого)) ну… значить люди були зайняті. Знімали черговий сюжет про аварію, стихійну торгівлю чи наливайки. Чи щось інше. Навіщо людям показувати позитив, людську сміливість та мужність.

Знаєте чому для Маріупольців це було важливо? Тому що вони там відчувають, що таки війна в Україні. Не по телевізору, а ось тут зовсім поруч. А ми не відчуваємо. Далеко. І дай Бог, щоб була далеко. Краще допомагати і підтримувати, ніж спостерігати за артилерією з вікна свого будинку. А ще краще, щоб війна для всіх була далеко. А для цього потрібно згуртованими бути. Військовим, волонтерам, місцевому населенню та…. журналістам.

Бажаю всім нам мирного неба та нових виключно мирно-волонтерських проектів!

Фуф, тепер можна з чистою душею перегорнути цю сторінку свого життя.

Ірина Кісельова.